Оскільки лише деякі парламентські комісії можуть виконувати ці функції, представницькі органи багатьох країн певну частину перерахованих функцій здійснюють не прямо, а опосередковано, через спеціальні установи — органи вищого державного фінансового контролю.
Хоча органи вищого державного фінансового контролю виконують функції, передані їм органами законодавчої влади, у законодавстві більшості демократичних країн спеціально обговорюється, що їхня діяльність незалежна від усіх галузей державної влади. Це виражає потребу суспільства у фінансовому контролі, який не піддається тиску ні з боку виконавчої, ні з боку законодавчої влади.
Незалежність — основний принцип діяльності органів вищого державного фінансового контролю у всіх індустріально розвинутих країнах. Причому незалежність не тільки ретельно обґрунтована законодавством, але й традиційно поважається. Незалежність органу вищого державного фінансового контролю та його керівника — це критерій його ефективності. Якщо орган вищого державного фінансового контролю має намір піддати перевірці фінансову діяльність уряду, у нього повинно бути досить авторитету для цієї роботи без загрози відплати і досить сил для здійснення таких планів. Крім того, керівник органу вищого державного фінансового контролю має потребу в статусі, що дозволяє йому переконувати вищих урядовців у важливості своїх рекомендацій чи прохань про надання інформації. Незалежність керівника органу вищого державного фінансового контролю в багатьох країнах підсилюється відображенням його ролі в Конституції країни.
Ще один прояв незалежності органу вищого державного фінансового контролю — свобода вибору об’єкта перевірки. В усіх розвинутих країнах втручання уряду і виконавчої влади у вибір об’єкта державної фінансової перевірки мінімальне чи відсутнє взагалі. Орган вищого державного фінансового контролю має свободу у визначенні тієї інформації, яку він збирається повідомити. Інформація, що повідомляється, визначається незалежним рішенням самого органу контролю, але не суб’єктами, яких перевіряють.
На сучасному етапі практично всі розвинуті країни (у тій чи іншій формі) мають органи вищого державного фінансового контролю, потенціал яких усвідомлюється важливим фактором у сфері суспільних перетворень. Орган вищого державного фінансового контролю, що забезпечує високу якість управління, дає додаткові можливості законодавчій та іншій галузям влади зробити розподіл і управління державними ресурсами більш ефективним. Більшість країн (особливо в останні десятиліття) вживають дієвих заходів щодо подальшого розвитку органів державного фінансового контролю, підвищення ефективності їхньої роботи. Зазвичай ці заходи пов’язані з удосконаленням законодавства, що визначає місце зазначених органів у системі державного управління, їхню роль, права і можливості.
На сьогодні в системі державного фінансового контролю України назріло багато питань, які потребують обов’язкового вирішення на найвищому законодавчому рівні. Для підвищення ролі держави в регулюванні ринкової економіки необхідно законодавчо вирішити питання, пов’язані з формуванням міцної нормативно-правової бази державного фінансового контролю, його сучасним методологічним, інструктивним і матеріально-технічним забезпеченням, соціальним забезпеченням працівників контрольного апарату, стимулюванням праці державних контролерів, забезпеченням їх фізичного захисту. Не розроблено чіткої та повної нормативно-правової й методологічної бази державного фінансового контролю, загальних правил його діяльності, не застосовуються й сучасні, випробувані в розвинених країнах технології контролю, не розглядаються нові підходи до напрямів і пріоритетів у діяльності контролюючих органів, відсутні належні матеріально-технічна й соціальна бази.
Сьогодні проблеми удосконалення та посилення державного фінансового контролю залишаються актуальними як з теоретичних, так і з практичних питань. Для їх вирішення необхідно:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.