Тенденції розвитку фондових ринків у контексті світової інтеграції. Деякі негативні аспекти світової інтеграції. Моніторинг ринку праці при трансформації ринкової економіки, страница 127

Разом з тим однобічна орієнтація на СНД приховує в собі небезпеку збе­ре­­же­ння певної відсталості з огляду на недостатньо високий технологічний рі­вень, нероз­ви­неність ринкових відносин та конкурентного середовища в краї­нах-партнерах.

Інтеграційна політика щодо східноєвропейських країн має орієнтуватися на відновлення ефективних зв’язків, які були значною мірою втрачені після розпаду Ради Економічної Взаємодопомоги. Особливу увагу слід приділити налагодженню ко­операції у випуску сучасної продукції з використанням наявних вітчизняних тех­нологій.

Інтеграційні зв’язки з країнами Організації чорноморського економічного спів­то­вариства повинні концентруватися на реалізації спільними зусиллями ряду масштабних інвестиційних проектів (зокрема, щодо створення інфраструктурних об’єктів, систем транспортних комунікацій в напрямах Схід — Захід та Північ — Південь), з поступовою лібералізацією торгівлі між країнами-учасницями. Зовніш­ньо­торговельний оборот України з країнами ОЧЕС у 1999 р. перевищував 12 млрд. дол. (51,22%).

Особливо перспективними є відносини з Грецією та Туреччиною. Економічні від­но­сини з Грецією мають пріоритетне значення для виходу України на деякі ринки Європейського Союзу (особливо на ринок суднобудування), для створення сучасної інфраструктури міжнародного туризму. Туреччина може сприяти виходу України на ринки Близького Сходу, а також бути джерелом надходження товару народного спо­­живання та сировини для легкої промисловості, крім того, стати споживачем транс­портних та інших послуг українських фірм.

Значна увага має приділятися розвитку відносин з країнами економічного угру­повання НАФТА, в першу чергу з США, оскільки саме вони є важливими пос­та­чальниками нових технологій та інвестицій.

Співробітництво з регіональними економічними угрупованнями держав Ла­­тин­сь­кої Америки має орієнтуватися на нарощування експортного потенціалу України, на освоєння українськими виробниками нових ринків. Зокрема, мова може йти про постачання комплектуючих в енергетиці, надання послуг у запуску космічних вантажів та ін.

Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону перспективні для України з огляду на можливість збільшити експорт продукції машинобудування, металургії та вій­ськово-промислового комплексу, обсяги науково-технічних, інженерних та буді­вель­них послуг.

Налагодження тісних відносин з країнами Близького та Середнього Сходу, крім сказаного, має велике значення для забезпечення економіки України аль­тер­на­тивними джерелами енергоносіїв і ослаблення залежності в цій сфері від Росії.

Зв’язки з країною Африканського континенту можуть здатися перспек­тив­ними: там спостерігається підвищений попит на дешеві товари, виробництво яких можуть забезпечити спільні підприємства. Україна може допомогти афри­канським виробникам замінити застаріле обладнання, що раніше надходило з Радянського Союзу.

На закінчення слід зазначити, що в перспективі пильнішу увагу слід приділяти розширенню взаємовигідного економічного співтовариства з країнами СНД, Цент­раль­ної Європи та країнами, що розвиваються, оскільки тут існують високі мож­ли­вості для взаємовигідної кооперації з огляду на значно менший розрив у рівнях роз­витку та інтересах.

Економічну інтеграцію в рамках СНД можна розглядати як засіб зміцнення національного господарства України на шляху до європейської інтеграції.

Зважаючи на вищевикладене, регіональна інтеграція України у світову еконо­міку передбачає, в першу чергу, загальноекономічні інтереси країни в цілому, вра­хо­вуючи аспекти внутрішньої та зовнішньої політики, як національний інтерес, ре­альні та політичні загрози, основні напрямки формування національної та еконо­мі­ч­ної безпеки.

Тому необхідно визначити оптимальний для України вектор економічної інтег­рації, забезпечуючи при цьому економічні інтереси держави, зберігаючи стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатність до створення сприятливих умов для роз­вит­ку національної економіки шляхом посиленя її міжнародної кон­ку­рен­тосп­ро­можності та можливості задовольняти потреби особи, сус­піль­ства, держави.