Тенденції розвитку фондових ринків у контексті світової інтеграції. Деякі негативні аспекти світової інтеграції. Моніторинг ринку праці при трансформації ринкової економіки, страница 59

УДК 658.31

Гриньов А.

ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕФОРМ

Поглиблення трансформаційних перетворень ставить перед економікою краї­ни такі завдання, як: визначення пріоритетів розвитку національної економіки з ураху­ван­ням наявних ресурсів; забезпечення динаміки економічного зростання; сприяння інноваційному розвитку промислового виробництва, а також обґрунтування адек­ват­ної методології подальшого розвитку. Реалізація цих завдань вимагає концеп­ту­аль­ного, теоретико-практичного обґрунтування можливостей та доцільності їх вирі­шен­ня за допомогою розробки адекватної сучасної парадигми управління, що здат­на здійс­нювати адаптацію промислового виробництва до нових умов функціонування.

Дослідження світового досвіду економічного розвитку постсоціалістичних країн свідчить про наявність стійких і суперечливих тенденцій, використання яких в Україні можливе з урахуванням особливостей її економічного розвитку. Серед цих тенден­цій визначаються такі [1; 2]: 1) важливими завданнями стратегії реалізації економічного зростання є суспільне відтворення та формування ринкової системи; 2) вплив дер­жавного регулювання економіки на хід відтворення процесів є фактом економічного життя всіх розвинених країн з ринковим господарством; 3) наявність тенденції до формування соціально орієнтованого суспільства, яка передбачає створення умов оптимізації ринкової ефективності та соціальної захищеності громадян; 4) проблема одночасного формування відкритої економіки та пошуку власної національної моделі економічного відтворення.

Ці тенденції повинні враховувати національні особливості нашої країни, в якій формується модель змішаної економіки, що передбачає врахування тенденцій сві­то­­вого економічного розвитку разом з особливостями, притаманними нашій країні.

Важливого значення набувають проблеми якісного розвитку національної еко­номіки, що передбачає створення конкурентоспроможної економіки інновацій­но­го типу [3]. Серед нових процесів у світовій економіці слід відзначити такі [4]: підви­щен­ня пріоритетної ролі спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції, високих технологій, нових видів матеріалів; суттєве випередження вироб­ницт­ва науково-технічних знань та інформації у зв’язку з фундаментальними змін­а­ми в міжнародному поділі праці (торгівля ліцензіями, ноу-хау, науковою інформацією, нау­ково-технічними консультаціями тощо); підвищення значення торгівлі фінансо­ви­ми послугами (кредити, депозити, чеки, лізинг тощо).

Як відомо, промислове виробництво нашої країни має досить високий науко­во-технологічний потенціал, високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва та якісний кадровий потенціал, які сприяють збереженню можливостей не лише онов­лен­ня, а й подальшого розвитку [3].

Якісні ринкові перетворення вимагають формування сучасного глобального середовища постіндустріального інформаційного суспільства. Головним виробни­чим ресурсом для такої господарчої системи є інформація, а вирішальним чинником виробництва — знання. Причому необхідні для виробництва знання набувають такого статусу, як трудові капітальні чинники. Тому визначення інформації та знань в якості фактора виробництва дає можливість подолання відносної обмеженості при­родних ресурсів. Цим пояснюється той факт, що набувають великого значення економічні процеси, які засновані на використанні принципово нових закономір­нос­тей, що зумовлює появу на ринку не просто товару, а пакету товарів, послуг та інформації. Це можливо на основі реалізації інтелектуальних здібностей кожного конк­ретного індивіда, і у зв’язку з цим економічне зростання в більшій мірі починає залежати не від прогресу матеріального виробництва, а від розвитку здібностей індивіда. Саме ця тенденція передбачає необхідність визначення нових орієнтирів економічного зростання та формування нової господарської парадигми. У сучасних умовах постає проблема глобалізації економіки, ключовими факторами якої є ін­фор­маційний, економічний та технологічний.