Розвиток інфраструктури трудового посередництва, на думку автора, найбільш помітний на мезо-, тобто регіональному рівні, де поряд з державними посередниками функціонують приватні, націлені на одержання прибутку від діяльності, аналізуючи діяльність яких, слід зазначити орієнтацію, насамперед, на ринок кваліфікованої праці, де компанії зацікавлені в наявності кваліфікованого персоналу і збалансованої інфраструктури. При аналізі участі державних органів у забезпеченні конкурентного середовища на мезорівні, варто виділити зусилля з підтримки маркетингової інформації й ефективного кадрового забезпечення діяльності. Аналіз діяльності служби зайнятості на сегментах пропозиції праці показує, що найпоширенішим інструментом є маркетингові програми, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності малозахищених категорій населення, а представники конкурентоспроможних категорій залишилися в стороні.
Говорячи про маркетинг, необхідно згадати і про позиціонування товару, тобто вибір місця і часу його продажу. Дуже важливим є розміщення самих установ зайнятості так, щоб їх відвідання не викликало часових і матеріальних витрат у потенційних клієнтів. Це найбільш істотно для формування попиту на працю, тому що в даний час пропозиція праці перевищує попит майже у всіх ринкових сегментах. На думку автора, цей недолік можна усунути за допомогою розподілу адміністративних районів на підрайони і створення більш розгалуженої мережі центрів зайнятості, заснування філій у навчальних закладах.
Аналіз діяльності посередників на мезорівні дає можливість зробити висновок, що маркетинговий підхід на ринку праці розвивається і знаходить нові втілення в діяльності приватних кадрових агентств, що є новаторами в розвитку спектра послуг і методах захоплення ринку, що пояснюється їх економічною зацікавленістю в результатах діяльності. Таким чином, деякі аспекти застосування маркетингу існують і на державному, і на регіональному рівнях, однак немає комплексності і системності в їхній розробці і застосуванні, які дозволили б більш ефективно регулювати процеси на ринку праці.
З огляду на вищевикладене, можна сказати, що аналіз та оцінка перерахованих факторів дозволить забезпечити Державній службі зайнятості можливість ефективно регулювати процеси на ринку, а розвиток маркетингового підходу стане стимулом для цього ринку.
|
УДК 338.49 |
Денисова Н. |
Структура и состав социальной инфраструктуры в рыночной экономике
В условиях перехода к рыночным отношениям приоритетными в развитии становятся, прежде всего, хозяйственные системы, которые связаны с непосредственным удовлетворением потребностей населения в услугах и одновременно выступают элементом инфраструктуры рынка. К таким функциональным подсистемам принадлежит социальная инфраструктура [1].
Для определения сущности и состава социальной инфраструктуры были рассмотрены исследования Ж. Т. Тощенко, А. Д. Павловой, А. Г. Ягодки, А. Н. Алымова и др. В результате можно отметить, что концептуальные подходы к определению сущности социальной инфраструктуры значительно отличаются, создавая размытость определения социальной инфраструктуры. Объяснение такого положения можно найти в постоянном развитии и усложнении структуры социальной инфраструктуры.
По мнению автора статьи, социальная инфраструктура — это система видов деятельности, а также предприятий различных организационно-правовых форм, создающих организационно-экономические условия для деятельности, направленной на удовлетворение потребностей населения в услугах на определенной территории. Под структурой социальной инфраструктуры понимается состав ее элементов с соответствующими связями в динамике их развития и функционирования. Непрерывность развития, выражающаяся в постоянном изменении структуры системы, является важнейшей особенностью социальной инфраструктуры. В процессе развития социальной инфраструктуры расширяется состав ее элементов и усложняются их взаимосвязи.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
