У росiйському академiчному курсi загальної теорiї держави та права подiбнi вищезгаданим визначення дещо конкретизуються та доповнюються, адже тут, очевидно, чiткiше визначена виховна функцiя правотворення, яка здiйснюється не лише державними органами та громадськими органiзацiями, але й безпосередньо самою державою, її службовцями та трудовими колективами [6].
На думку автора, домiнантною проблемою наукового трактування феномена правового, економічного виховання, феномена економіко-правової свідомості, що є предметом і об’єктом економіко-правового виховання, полягає в тому, що до нього досить близьким є поняття економіко-правової, методологічно-економічної соцiалiзацiї. Тут важливо усвiдомити те, що, якщо пiд першим ми розумiємо систему конкретних цiлеспрямованих, комплексних заходiв, звичайно, наукового характеру, впливiв на свiдомiсть людини, перш за все, її iдеологiю, що визначається, як правило, специфiкою конкретно-iсторичних умов iснування суспiльства, тобто є, певною мiрою, явищем об'єктивним, то друге поняття є бiльш нестiйким, динамiчним, визначає самоiдентифiкацiю iндивiда як родового правового суб'єкта певної соцiальної спiльностi i залежить у першу чергу вiд суб'єктивних чинникiв, психологiчного складу особи (спадковості тощо), а також, як виявляється, в набагато меншій мірі порiвняно з правовим вихованням — вiд об'єктивних умов, стану суспiльної (правової, моральної, економiчної, етичної, естетичної тощо) культури. Тому, визначаючись з теоретичним трактуванням поняття правового виховання в контекстi сучасного стану української правової культури та правосвiдомостi, слід враховувати, що за умов сьогодення прiоритетним напрямком його функцiонування є трансформування соцiально-правової та полiтичної спрямованостi, яка виховується через рiзновиди навчання. Останнi пов'язані з формуванням певного виду правової поведiнки, переконання шляхом умовляння, корекцiї когнiтивної та психiчної сфер, соцiальних настанов i т. iн.
Отже, як виявляється, пiд економіко-правовим вихованням слiд розумiти цiлеспрямовану наукову систематичну комплексну дiяльнiсть держави та громадянського суспiльства, що має за мету формування узгодженої правосвiдомостi з некризовими циклами її соціальної активності та економічної свідомості з некризовими циклами її соціальної активності за допомогою пiдвищення рiвня iндивiдуальної правоекономічної культури, а також усвiдомлення необхiдностi та високого призначення економіки та права в суспiльному та особистому життi. Таким чином, сукупність циклів соціальної активності права економічної свідомості за конкретно-історичних умов формують (або не формують) саме спадкоємність їх соціальної активності у сфері духовного пострадянського буття.
___________
Література: 1. Дмитрiєнко Ю. М., Дмитрiєнко I. В., Чефранов В. О., Орлов I. О., Оробець К. М. Журнал "Вiра i Розум" в духовному вiдродженнi України (до постановки питання) // Науково-теоретичнi здобутки Слобiдської України: про часопис "Вiра i Розум", його проблематику. — Харків: Курсор, 1999. — С. 47 – 52. 2. Оробец К. Н., Дмитриенко Ю. Н., Михайлова И. В., Беме Я. О метафизической бездне как первооснове девиантного правосознания (в контексте исследований философов права Национальной юридической академии им. Я. Мудрого) // Науково-теоретичнi здобутки Слобiдської України: фiлософiя, релiгiя, культура (досвiд ретроспективного аналiзу). — Харків: Курсор, 1999. — С. 45 – 47. 3. Васькович Й. Правосвiдомiсть та її вплив на менталiтет українського народу // Право України. — 1998. — №6. — С. 108 – 111. 4. Синюкова Т. В. Правосознание и правовое воспитание // Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. — М.: Юристъ, 2001. — С. 611 – 625. 5. Скакун О. Ф. Теория государства и права. — Харків: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. — 704 с. 6. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. / Под ред. М. Н. Марченко. — Т. 2. Теория права. — М.: Зерцало, 1998. — 656 с.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.