Тенденції розвитку фондових ринків у контексті світової інтеграції. Деякі негативні аспекти світової інтеграції. Моніторинг ринку праці при трансформації ринкової економіки, страница 128

УДК 339.92.334.726

Сталінська Г.

Транснаціональні Компанії як рушійна

сила розвитку інтеграційних процесів

Інтеграція світового господарства набуває всеосяжного характеру, продовжує розвиватися й значною мірою залежить від транснаціональних компаній (ТНК). Про це свідчать факти розвитку міжнародних економічних відносин, зокрема: посилення експансії ТНК та зростання взаємозалежності державної економічної політики та політики ТНК у приймаючих країнах та в країнах базування останніх.

Величезну роль у процесі світової інтеграції відігравали й продовжують віді­гра­вати міжнародні компанії, у рамках яких здійснюється переміщення значної час­ти­ни ресурсів. Їхня влада та вплив зумовлюються концентрацією контролю над стра­тегічно важливими сферами — фінансами, робочою силою, технологією, постачан­ня­м сировини і компонентів, послугами й збутом.

Роль ТНК в інтеграційних процесах виявляється на двох рівнях: на мегаеко­но­мічному та на мікроекономічному. Під першим мається на увазі вплив ТНК на роз­ви­ток міждержавної інтеграції, під другим — на розвиток міжфірмової інтеграції.

Вплив ТНК на розвиток міждержавної інтеграції проявляється через взаємо­за­лежність діяльності ТНК та державної політики.

Концентрація людських здібностей, науково-технічного знання й досвіду, а також міжнародна (глобальна) організація управління дозволяють таким компаніям оптималь­но роз­міщувати джерела матеріально-технічного постачання, виробництва та збуту. Нез­ва­жаючи на свої транснаціональні структури, вони можуть викорис­то­ву­вати міжнародні роз­біжності у діловому циклі, економічній політиці, рівнях по­дат­ків і митних тарифів, тем­­пах інф­ляції, ставках заробітної плати, продуктивності, техні­чних стандартах, ном­енк­латурі по­пи­ту і т. д. Більше того, вони здатні деякою мірою зглад­жувати або підсилювати ці роз­біжності. Використовуючи сучасні системи планування й інформаційні комуніка­ції, багато хто з них зміг розробити та поши­ри­ти на ряд країн, регіонів і навіть на увесь світ досить ефек­тив­ні конкурентні стратегії. Зав­дя­ки зазначеним та іншим обставинам міжнародні компанії на­бу­ли зростаючого впливу на міждержавні відносини, особливо на міждержавну інтеграцію.

Транснаціональні компанії вважаються основними факторами формування конку­рен­т­оспроможності країн і реалізації їхніх конкурентних переваг на міжна­род­них ринках. Можливості та діяльність за технічним розвитком, виробництвом, про­да­жем, раціо­на­лі­за­цією й прийняттям ризику роблять їх основними учасниками конкуренції на світовому ринку. Процвітання країни в значній мірі залежить від успіхів функ­ці­о­ную­чих на її тери­торії ТНК. З цього й виникла взаємозалежність між ТНК, з одного боку, і державними інститутами та організаціями — з іншого. Міжнародні корпорації можна назвати специ­фіч­ними діючими особами в процесі розвитку міждержавних відносин. Отже, можна зробити висновок, що ТНК є однією з головних рушійних сил світової інтеграції.

Крім міждержавної інтеграції, ТНК є, перш за все, рушійною силою міжфір­мо­вої інтеграції. Основу такої інтеграції складають процеси злиття та поглинання. Ще одним до­казом розповсюдження міжфірмової інтеграції є створення нових форм ТНК, які ба­зую­ться не на раціональній організації, а на знаннях та інформації. Мова йде про ство­рен­ня та розповсюдження нових корпорацій, в основі яких лежать інтег­ра­ційні процеси в компаніях, їх об’єднання за допомогою глобальних інформаційних систем в стратегічні альянси та союзи різних типів. Головними ознаками таких но­вих корпорацій є, по-пер­ше, перетворення людського капіталу на головний елемент ак­ти­вів, матеріальні активи перестають бути головним джерелом ренти. По-друге, зростання в капітальних активах частки неречових елементів — брендів, патентів і под. По-третє, перехід до більш гнуч­ких контрактів зі співробітниками, партнерами, іншими структурними підрозділами. По-четверте, заменшення прихильності персо­на­лу до конкретної фірми внаслідок роз­ши­рення можливостей використання своїх навичок за її рамками. По-п’яте, розмивання меж компанії, відмова від жорсткого контролю за постачальниками та споживачами. У зв’язку з цим виникають нові види корпорацій: горизонтальні корпорації, адхократичні компанії, мережні корпорації, віртуальні компанії, компанії, в основі організації яких лежить аутсоосінг, які докорін­но відрізняються від класичних форм ТНК.