2) розробка стратегії співробітництва без урахування конкурентного позиціонування;
3) поєднання результатів кроків 1 і 2 та оцінка ступеня їх взаємовідповідності, гармонії;
4) якщо крок 3 показує відсутність гармонічного взаємозв’язку стратегії співробітництва та конкуренції, необхідно вивчити можливості такого їх комбінування, яке б оптимізувало загальну стійку перевагу компанії.
Вирішення ж на практиці проблеми співвідношення стратегії конкуренції та стратегії кооперації досить важко передбачити теоретично. За основу можна взяти досвід розробки міжнародних гібридних стратегій компаніями високотехнологічних галузей, у яких ці стратегії є вельми популярними, наприклад, ІТ галузі. Тут основними причинами використання компаніями так званої співконкуренції (co-opetition) є зростаючі витрати на проведення науково-дослідних робіт та скорочення життєвого циклу продукції галузі. Також увесь час виникають нові ІТ підринки, які потребують від компаній встановлення для них певних єдиних стандартів, що знову ж таки наводить на думку про необхідність і доцільність кооперування. В цілому практика збалансування конкуренції та співробітництва при розробці та запровадженні нових технологій залежатиме від характеру інновацій, які можна поділити на автономні та системні. Автономні інновації можуть бути досягнуті незалежно від інших інновацій, системні ж, навпаки, лише у поєднанні з пов’язаними з ними додатковими інноваціями. Оскільки велика компанія може придбавати технології, купуючи їх у інших компаній (стратегія конкуренції), через участь у стратегічних альянсах (стратегія співробітництва), чи створюючи їх самостійно (стратегія покладання на власні сили), то компанії можуть використати гібридні стратегії, елементами якої будуть три вищезазначені стратегії. Якщо необхідна компанії технологія вже існує, то при автономному типі технології компанії варто використовувати конкурентну стратегію для її отримання, при системному — кооперативну. Якщо ж технологія має бути створена, то слід вибирати між стратегією покладання на власні сили та стратегією співробітництва, при цьому розробка автономної технології потребує скоріше стратегії співробітництва, аніж покладання на власні сили, системна технологія — навпаки.
І дійсно, у практиці міжнародного бізнесу можна знайти багато підтверджень вдалому використанню і дедалі зростаючій популярності гібридних стратегій [3]. У березні 2001 року компанії Sony Computer Entertainment Inc. (SCEI), IBM та Toshibaоб’єдналися для розробки advanced chip architercture для нового покоління приладів, інвестувавши при цьому понад 400 млн. дол. Окрім цього, кожна з них привнесла і дещо нематеріальне: SCEI — бачення (vision) та лідерські позиції у світі комп’ютерних розваг, IBM — неповторні комп’ютерні та напівпровідникові технології, Toshiba — широкі можливості у системі LSI (large-scale integration). Проте кожна з компаній планує використовувати новостворений продукт для широкого кола приладів по-різному, на власний розсуд, що не виключає у подальшому встановлення між ними конкурентних відносин.
Таким чином, можна стверджувати, що дві протилежні грані міжнародної ділової стратегії компаній можуть бути ефективно поєднані в одну — гібридну, а її успішна реалізація може забезпечити компаніям стійку перевагу на міжнародних ринках.
___________
Література: 1. Brandenburger A., Nalebuff B. Co-Opetition // http://mayet.som.yale.edu/ coopetition/index2.html. 2. Barber H. L. Story of the Automobile: Its History and Development From 1760 — 1917 // http://mayet.som.yale.edu/coopetition/Cars.html. 3. Brandenburger A., Stein E. Automakers in the Driver’s Seat // http://mayet.som.yale.edu/coopetition/Cars.html.
|
Брижата І. |
УДК 338.24.242 |
Розвиток інноваційних можливостей українських підприємств
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.