Перелічені проблеми не носять катастрофічного характеру і можуть бути вирішені при наявності ініціативи з боку керівництва підприємств, а також при створенні певних умов з боку місцевої влади. Такі приклади існують у діяльності підприємств міста Харкова. Найбільш вдалою формою в цьому напрямку є створення умов зони спеціалізованого режиму інвестування, а також створення технопарку як однієї з форм єднання науки та виробництва, а також різних підприємств.
__________
Література: 1. Брэддик У. Менеджмент в организации. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 344 с. 2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: Учебник. — М.: Изд. МГУ, 1995. — 176 с. 3. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов: Пер. с англ. /Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. — 576 с.
УДК 658.14/17 ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
ОПЕРАТИВНОГО МЕХАНІЗМУ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
|
аспірант ХДЕУ
В ринкових умовах господарювання одна з найважливіших ролей належить фінансам. Від уміння ефективно управляти ними залежить життєздатність підприємства.
З моменту проголошення ринкових реформ пройшло чимало часу, але ринковий механізм ще не створено, досі підприємства не навчилися реагувати на сигнали ринку. Існує стійка тенденція зростання собівартості, збільшення залишків готової продукції і запасів товарно-матеріальних цінностей. Помітно зросли витрати на 1 грн. Товарної продукції. Наслідком згаданого явища стало швидке зростання кількості збиткових підприємств.
Отже, перехід до ринкової економіки спричинив появу нового для нашої фінансової практики поняття — банкрутство підприємства. Тому важливим завданням фінансового менеджменту в сучасних умовах господарювання є розробка й реалізація системи антикризового управління підприємством.
Для реалізації державної політики щодо запобігання банкрутства підприємств і негативних соціальних наслідків, пов’язаних з реорганізацією та ліквідацією неплатоспроможних підприємств у разі визнання їх банкрутами, велике значення має пошук практичних шляхів до їх фінансового оздоровлення.
Оскільки державний бюджет досить обмежений, то основна роль у системі антикризового управління підприємством повинна приділятися широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації.
Так, однією з провідних галузей паливно-енергетичного комплексу нашої держави є газова промисловість. Проте ситуація в нафтогазовому комплексі непроста.
У 1999 р. НАК "Нафтогаз України" здійснював постачання газу практично лише населенню, бюджетним організаціям та установам, підприємствам комунально-побутової сфери. Це ті споживачі, які перебувають у найгіршому матеріально-фінансовому стані і для яких збереження інституту пільг та субсидій має першочергове значення.
Згадані споживачі лише у 1999 р. заборгували компанії астрономічну суму — 5,26 млрд. грн. З урахуванням же заборгованості за попередні роки загальний борг складає майже 20 млрд. грн. [1].
Крім того, НАК "Нафтогаз України" за урядовими рішеннями здійснювала постачання енергоресурсів для потреб агропромислового комплексу та села за явно заниженими цінами. Однак і за ними переважна більшість споживачів не розрахувалася досі.
Значна заборгованість споживачів нафти і газу перед видобувними підприємствами, зниження поточних цін на нафту і газ не дозволяють переробним підприємствам НАК "Нафтогаз України" за рахунок тільки власних коштів фінансувати геологорозвідувальні роботи з розширення сировинної бази, буріння нових експлуатаційних свердловин, будівництво об’єктів облаштування родовищ, підготовки і транспортування нафти і газу в обсягах, передбачених Постановою Кабміну "Про порядок забезпечення галузей національної економіки природним газом" та програмами "Нафта і газ України до 2010 року", "Мінерально-сировинна база України до 2005 року" [2].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.