Модели поведения партнеров в процессе функционирования социального института инвестиционной деятельности. Удосконалення системи показників роботи залізничного транспорту в умовах його комерціалізації, страница 30

погодженість регіональної інноваційної політики з державною, при цьому пріоритети можуть не співпадати;

всебічне врахування факторів, регіональних проблем, які впливають на еко­номічний і соціальний розвиток регіону;

правове забезпечення інноваційної політики;

збалансованість розвитку науки, освіти і виробничого потенціалу регіону.

Інноваційна складова формування виробничо-господарського комплексу регіону базується на масовій інноваційній активності суб’єктів господарської діяльності. Схильність до інновації базується не на вивіреному досвіді, а на очікуванні нового, більшого. Успіхи окремих людей та організацій, цілих народів країн в більшій мірі залежать від їх здатності продукувати та сприймати різного роду інноваційні ідеї.

Узагальнюючи сказане, необхідно зазначити, що механізмом поступального розвитку є інновації. І більшість індустріально розвинутих країн пов'язує довго­стро­ковий, стійкий розвиток з переходом насамперед на інноваційний шлях розвитку. Україна також має орієнтуватись на розвиток інновацій, що дозволить їй подолати кризу та вийти на новий, більш високий рівень розвитку. І запорукою такого роз­витку мають бути передумови, створені на державному, регіональному, галузевому рівнях.

_________

Література: 1. Регіональні проблеми інноваційної політики та її активізація (наукова доповідь). / НАН України, Інститут економіки промисловості. /Підгот. О.І. Амоша та ін. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 1999. — 48 с. 2. Александров В.В. Дослідження трансфор­мації інноваційної системи. — Харків: Основа, 1998. — 60 с. 3. Дагаев А. Рычаги инновационного роста //Проблемы теории и практики управления. — 2000. — №5. — С. 70-76. 4. Мальчиков К. Економічна оцінка інноваційної діяльності промислових підприємств //Фондовий ринок. — 2001. — №5. С. 24-26.

ЭТАПЫ ДИВЕРСИФИКАЦИИ                                УДК 338.33

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРОМЫШЛЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ

Попова С.Н.,

 

аспирант ХГЭУ

На современном этапе радикальных реформ, которые происходят в Украине, особое внимание уделяется вопросам повышения эффективности промышленных предприятий, важнейшим из которых является разработка рациональной марке­тинговой стратегии.

Современный рынок диктует свои условия в жесткой конкурентной борьбе товаропроизводителей при завоевании новых ниш реализации производимого товара. Маркетинговые службы становятся основным звеном промышленных пред­приятий, потому что именно их сотрудники закладывают основы долгосрочного существования предприятия на рынке. Поэтому совершенствование маркетинговых исследований становится важнейшей задачей предприятия, и процессам разра­бот­ки маркетинговых программ производителями уделяется все большее внимание.

В условиях насыщенности рынка возникает необходимость в расширении ассортимента выпускаемой продукции, предназначенной для различных социаль­ных групп; в разнообразии ее качественных характеристик, оказании сопутствую­щих услуг — таких, как фирменная торговля, гарантийное комплексное обслужива­ние, предоставление финансовых и кредитных услуг и т.п., что, прежде всего, связано с диверсификацией деятельности промышленных предприятий.

Многочисленные исследования взаимосвязи диверсификации и эффектив­ности дают возможность критически оценить это явление и провести сравнитель­ный анализ. Изучение более 100 работ, опубликованных по проблемам диверсифи­кации, позволяет утверждать, что с течением времени происходило изменение как целей диверсификации, так и критериев оценки эффективности деятельности диверсифицированных фирм (таблица).

Таблица

Изменение стратегий диверсификации