Інновації звичайно вимагають широкомасштабної державної підтримки і тому значною мірою обумовлені державною політикою. Для створення передумов розвитку інновацій Україна повинна реалізувати свою політику одночасно за трьома напрямками:
1) забезпечення інноваторів фінансовими ресурсами;
2) створення умов для здійснення інновацій через систему маркетингових, консалтингових, інжинірингових фірм, інвестиційних "ризикових" компаній і банків, бірж технологій, а також формування сприятливої інфраструктури ринку, включаючи державні програми створення технополісів, технопарків, ВЕЗ;
3) вироблення єдиних правил і механізмів координації діяльності всіх суб'єктів ринку інновацій на взаємоприйнятній основі кооперування на різних стадіях технологічних циклів, що забезпечує розширене відтворення інновацій і поширення дії цього механізму на інші сфери життєдіяльності (соціальні інновації).
Інноваційна політика повинна носити спрямований характер. Її зусилля мають бути сконцентровані на збереженні та розвитку інноваційного потенціалу, створенні умов для самоорганізації інноваційних суб'єктів, розкритті фронту для широких інноваційних дій.
Необхідною умовою проведення успішної інноваційної політики є національна злагода, синхронна робота всіх інститутів влади й управління, а також їхнє вміння грамотно використовувати методи диференційованого державно-правового впливу на ресурси, процеси і результати інноваційної діяльності. В Україні цих умов на даний момент немає, у їхньому створенні сконцентровані головні труднощі. Сьогодні державі не досить використовувати лише фактор капіталу чи обмежуватися сферою стимулювання НДДКР. Головне — навчитися впливати на "трансферт" інноваційної активності на всьому ланцюжку учасників, оперативно змінюючи тактику впливу на неї в залежності від життєвого циклу інновацій, враховуючи зміни ситуації на ринку.
Одним із основних принципів державної підтримки інноваційної діяльності має бути постійна її адаптація до швидкозмінного становища в країні. Для цього має бути організований постійний моніторинг стану інноваційної діяльності, забезпечений зворотний зв'язок для коригування та переадресації політики. Мають бути задані бажані результати, при досягненні яких активна фаза реалізації політики держави має змінюватися пасивною фазою. До цього моменту включаються механізми самоорганізації інноваційних суб'єктів, що приводять до саморозвитку ситуації. Іншим принципом реалізації інноваційного підприємництва має стати пріоритетне поетапне формування нормативно-правової бази інноваційної діяльності.
В Україні варто створити ефективно діючу систему державних замовлень на науково-технічну продукцію. Слід підвищити роль ринкової конкуренції в сфері розробки і виробництва наукової продукції шляхом проведення конкурсу серед найбільш ефективних НДДКР при обов'язковому державному фінансуванні пріоритетної частини обсягу відібраних робіт. Інакше кажучи, мова йде про так званий принцип "стартових грошей", який одержав поширення в Японії.
Цілком очевидно, що необхідно відмовитися від нині діючого залишкового принципу виділення бюджетних асигнувань на розвиток науки і визначити реальні терміни подолання згубного для української економіки саморозпаду всієї сфери НДДКР.
Необхідно проводити політику ефективної взаємодії промисловості з глобальною інформаційною індустрією, яка стрімко розвивається, активно втягуючи в цей процес наявний у країні кваліфікований (і нерідко нестандартно мислячий) кадровий потенціал, що може діяти у високоорганізованому і швидкозмінному середовищі.
Як у країні в цілому, так і в окремих регіонах зростання політичної та економічної самостійності потребує координації діяльності в здійсненні науково-технічної політики. На рівні регіонів слід формувати науково-технічні пріоритети, розробляти науково-технічні програми і проекти, створювати структури, які забезпечують їх реалізацію. Особливе значення має збереження створеного науково-технічного потенціалу в обсязі і на рівні, який в період стабілізації і піднесення економіки забезпечив би реформування і розвиток промисловості і науки з урахуванням інтересів держави, галузей і регіону. Тому основні принципи формування регіональної інноваційної політики повинні витікати з загальних принципів державної науково-технічної політики і відображати:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.