Модели поведения партнеров в процессе функционирования социального института инвестиционной деятельности. Удосконалення системи показників роботи залізничного транспорту в умовах його комерціалізації, страница 24

Розвиток промислових підприємств зумовлений появою у 2000 році нових підприємств, які також були досліджені. В результаті цього дослідження виявилася лінійна форма залежності з високим коефіцієнтом кореляції, який показує, що майже 70% змін відбувається за рахунок змін у обсягах надання послуг на цих підприємствах.

Особливо слід зосередитись на відкритих та закритих акціонерних това­риствах, де коефіцієнт кореляції досить високий (77% у 1999 р. та 78% у 2000 р. — ЗАТ, 76% та 77% — ВАТ, відповідно за роками) та у 2000 році зростає за обома формами власності.

Слід відзначити, що з економічної точки зору, R² (коефіцієнт кореляції) по промисловості регіону показує, що 79% розкиду значень обсягу послуг виробничого характеру визначається впливом змінності обсягу реалізації продукції, з матема­тичної — коефіцієнт кореляції за всіма формами власності позитивний (R²>0), що дозволяє зробити висновок: визначено позитивну (зростаючу) кореляційну залеж­ність; квадрат коефіцієнта кореляції показує, яка частина розкиду значень y обу­мовлена змінністю фактора x.

Дані пілотного опитування керівників промислових підприємств [4] показали, що на кожному десятому підприємстві відбувалася реструктуризація шляхом виходу підрозділів з його складу, а кожне п'яте створювало дочірні структури. На думку респондентів, у 1999-2000 рр. значно рідше підприємства будуть проводити лікві­дацію підрозділів і цехів, але практично на всіх інших заходах очікується, що вони будуть здійснюватися в 1,1-1,3 рази частіше, ніж у 1998 році. Дані діяльності підпри­ємств з реструктуризації виробництва і активів наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Реформування організаційної структури при реструктуризації виробництва

У цілому за вибіркою більшою активністю в проведенні практично всіх заходів дійсно відрізнялися підприємства, керівники яких оцінили роботу з їхнього реформування як значну. На цих підприємствах у порівнянні з тими, які практично не проводили роботи з реформування, в 1998 р. у 2 рази частіше відбувалося зняття з виробництва і ліквідація цехів; у півтора рази — утворення нових підрозділів; у 2,4 рази — продаж виробничих будинків і устаткування; утворення дочірніх структур — у 3-3,5 рази.

На підприємствах із кращим економічним положенням у порівнянні з тими, чиє положення було гіршим, заходи щодо впровадження нової продукції і техноло­гій, утворення нових цехів і підрозділів йшли частіше в 1,5-1,7 рази. Заходи щодо ліквідації цехів і підрозділів, виходу їх зі складу підприємства, продажу вироб­ничих будинків і устаткування, напроти, — у 1,8-2 рази рідше. Після реструктуризації соціальних об’єктів різниці практично не спостерігалося, так само, як і стосовно інтенсивності утворення дочірніх структур. Багато кращих підприємств, можливо, не мали потреби в проведенні заходів, або будь-які умови (галузеві переваги, допомога державних структур та ін.) дозволяли не проводити реструктуризацію [4].

І.В. Семеняк у своїх наукових дослідженнях відзначає [5], що намітились структурні зрушення у співвідношеннях результатів виробництва товарів і послуг. За даними офіційної статистики Харківської області, частка валової додаткової вартості в результаті виробництва товарів (1995-1999 рр.) змінилась на -0,5 пп., а частка послуг на +0,5 пп. (54,7% – 54,2%, 45,3% – 45,8%).

Для української економіки, яка характеризується динамічним розвитком сфери послуг, аналіз діяльності промислових підприємств, що надають послуги виробни­чого характеру, є особливо актуальним, перш за все з метою забезпечення його об’єктив­ності та ефективності і врахування наслідків економічних реформ, що проводяться.