__________
Литература: 1. Антикризисное управление. /В.И. Кошкин, Л.П. Белых. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 488 с. 2. Моргунов Е.Б. Управление персоналом: исследование, оценка, обучение: Учебн. пособие. — М.: ЗАО ''Бизнес-школа ''Интел-Синтез'', 2000. — 258 с. 3. Уткин Э.М. Антикризисное управление. — М.: Экмос, 1997. — 398 с.
УДК 65.012.32 МЕНЕДЖМЕНТ В УМОВАХ
ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ
|
аспірант ХДЕУ
Трансформаційні процеси викликали перехід нематеріального виробництва, сфери послуг на перше місце, відтіснивши на другий план виробництво матеріальне. Людська цивілізація з початку ХХ ст. вступила в смугу глобальної кризи, що носить переважно соціально-економічний характер. При цьому криза має кілька проявів:
а) катастрофічно поглиблюється конфлікт суспільства з природою;
б) загострюється соціально-економічна нерівність у суспільстві;
в) підсилилися протиріччя між матеріальним виробництвом і створенням духовних цінностей [3, 102 ñ.].
Суспільству прийдеться найближчим часом вирішувати проблему більш ощадливого використання природних ресурсів. Перелічені фактори призвели до потреби в зміні традиційних методів менеджменту.
Трансформація економіки призвела до зниження збуту на великих підприємствах. На це вплинули такі чинники:
1) структурно-технологічні — відсутність (або швидке скорочення) ринків збуту профільної продукції; неконкурентоспроможність продукції внаслідок морального і фізичного зносу основного капіталу; ріст норм поточних витрат. Так, харківське підприємство ХЕМЗ багато років випускало різноманітні праски, з переходом до ринкової економіки ця продукція перестала користуватися попитом у зв’язку з її застарілими технічними характеристиками;
2) організаційно-економічні — низький рівень організації виробництва, праці, а також маркетингу й збуту; підвищене навантаження на основне виробництво з боку нерентабельних виробничих структур підприємства. Більшість харківських підприємств випускала, як додаткові до основного асортименту, товари широкого вжитку. Організація цього виробництва та маркетингу мала досить великі вади, що в умовах ринкової економіки призвело до падіння конкурентоспроможності цих товарів, а, як наслідок, — скорочення цих виробництв.
Усунення структурно-технологічних факторів, як правило, пов'язане з необхідністю інвестицій. Очевидно, що держава, з огляду на обсяг необхідних капіталовкладень, не може виступати в ролі інвестора. Не варто сподіватися і на місцеві бюджети, що, не одержуючи від великих підприємств податкових надходжень, які раніше складали найбільшу частину доходів, самі знаходяться в жалюгідному стані. Однак держава та місцеві органи влади можуть приймати участь в інвестиційному процесі, даючи можливість застави державного та місцевого майна.
Приватні інвестори також не виявляють особливої зацікавленості в інвестиціях капіталу, тим більше, що виплати величезної суми заборгованості контрагентам по заробітній платні і платежам у бюджет вимагають інвестиційних вливань не тільки в основні, а й в оборотні кошти великих підприємств.
Ліквідація системи планових державних закупівель і наступний розрив господарських зв'язків поставили підприємства перед необхідністю самостійного пошуку каналів реалізації, що викликало орієнтацію їх на розширення маркетингових структур [1, 120 ñ.].
Крім проблеми збуту продукції, існує ще і проблема росту витрат на утримання і експлуатацію застарілого устаткування. Постійний ріст витрат на ремонт основних фондів істотно збільшив і без того чималі витрати великих підприємств. Для збереження рентабельності виробництва (при скороченні випуску і доходів від реалізації) підприємства стали піднімати ціни на свою продукцію. У результаті на багатьох підприємствах не використовується й половина виробничих потужностей. Сьогодні реальна вартість будинків, споруд і устаткування значно нижче залишкової балансової вартості.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.