Модели поведения партнеров в процессе функционирования социального института инвестиционной деятельности. Удосконалення системи показників роботи залізничного транспорту в умовах його комерціалізації, страница 28

аспірант ХДЕУ

Сучасний період в Україні пов’язаний з рішенням багатьох проблем і виходом, насамперед, з структурної циклічної кризи та переходом до соціально орієнтованої ринкової економіки. Для цього потрібно знайти джерела економічного зростання. Світовий досвід показує, що їх декілька. Перше джерело — це більш інтенсивне використання існуючих природних ресурсів. Друге пов’язане з вартістю робочої сили. Третє — одержування прибутку за рахунок розміщення на своїй території екологічно шкідливих виробництв. Але є ще одне джерело — інноваційне [1, с. 3-4]. Цим шляхом ідуть розвинуті країни, і у нашого суспільства є всі передумови орієнтуватися на нього.

Економічна цінність інновацій визначається ростом прибутковості, розширен­ням масштабів бізнесу і можливостей нагромадження для наступного реінвесту­вання капіталу. Ефект від нововведення проявляється також і в соціальній сфері, де за рахунок збільшення доходів більш повно задовольняються суспільні потреби, поліпшується якість і стає безпечнішим життя.

Прагнення до економічного розвитку завжди наштовхується на необхідність вирішення інноваційних задач. Кризова ситуація, що склалася в Україні і призвела до падіння обсягів виробництва, бартеризації економіки, порушення платіжної дисципліни, уповільнення інвестиційних процесів, не сприяє активізації інноваційної діяльності. Але очевидно, що і в найближчій, і в довгостроковій перспективі макси­мізація саме інно­ваційного фактора стає вирішальною умовою стійкого розвитку економічної системи.

До початку українських реформ західні аналітики песимістично оцінювали перспективи розвитку інноваційного підприємництва в Україні. Вони відзначали, що цьому перешкоджає: недолік ділової інфраструктури (поштовий, телефонний зв’язок, факси, копіювальна техніка, комп’ютери, маркетингові бази даних і т.ін.); недолік підприєм­ниць­кого таланту та досвіду, управлінського та підприємницького "ноу-хау" (в маркетингу, фінансах, стратегічному та бізнес-плануванні); невизначе­ність у правах власності на землю, будинки, майно, патенти і торгові марки; над­мір­но мінлива податкова система, імпортно-експортні обмеження; обмеження на інозем­не володіння компаніями; екологічні проблеми та проблеми з базовою інфра­структу­рою (транспорт, енергетика, зв’язок); протиріччя між державним та приват­ним секторами; нерозвинений фінансовий сектор; невизначена соціальна та полі­тич­на ситуація [2, с. 6]. Проходить час, але багато цих проблем, на жаль, актуальні і сьогодні.

Для подолання наявних проблем та ефективного використання можливостей укра­їнської економіки слід створити необхідні передумови розвитку інновацій, спри­ят­ливе інноваційне середовище, що стимулювало б товаровиробників до технологічно понов­леного виробництва, впровадження передових вітчизняних та зарубіжних науково-технічних досягнень, створення нових конкурентоспроможних на внутрішньому й зов­ніш­ньому ринках товарів і послуг, враховувало б потребу формування ринкових відношень в науково технічній сфері, що сприяє прискоренню реалізації інноваційних проектів.

Інноваційна діяльність в Україні перебуває поки що в занедбаному стані. Перехід української економіки до ринкових відносин супроводжується зростаючим науково-технічним і технологічним відставанням від промислово розвинутих країн. Але, незважаючи на істотне зменшення фінансування, на скорочення чисельності наукових працівників, Україна має достатньо високий рівень науки, відомі в світі наукові школи, значну частину фахівців з вищою освітою в народному господарстві. Крім того, в Україні накопичений значний запас нереалізованих винаходів. Фінські фахівці, що займались пошуком у нашій державі технологій з ринковою цінністю, називають цифру 80 тис. невикористаних патентів, в т.ч. 45 тис. технологій для продажу [2, с. 11]. Унікальність ситуації в Україні полягає, з одного боку, у наявності значного фундаментального і технологічного потенціалів, ква­лі­фікованих кадрів, в окремих випадках унікальної науково-виробничої бази, а з іншого — у вкрай слабкій орієнтованості цього багатства на реалізацію інновацій.