Навчальний посібник по дисципліні «Екологічна експертиза», страница 28

1.Чи вплине намічена діяльність на стан цих компонентів?

2.Чи вплинуть ці компоненти на здійснення проектованої діяльності?

3.Чи представляють вони соціально-економічну доцільність для суспільства?

Вибір компоненту залежить від типу діяльності і очікуваних дій. У ОВОС включений розділ «Аналіз альтернатив». У цей розділ входить аналіз реальних і розумних альтернатив розвитку діяльності. Аналіз альтернатив і їх варіантів дає можливість вибору переважного рішення на основі їх оцінки. Основні типи альтернатив – це вибір місця здійснення діяльності; розміри і ємкість полігону для розміщення відходів. Важливим завданням ОВОС є зменшення негативних чинників і збільшення позитивних. Екологічна оцінка, виконана на безальтернативному рівні, взагалі не має сенсу.

9.3.Оцінка екологічної риски

Рекомендації Усесвітній організації здоров'я визначають ризик як «очікувану частоту небажаних ефектів, що виникають від заданої дії забруднювача». Згідно глосарію Американського агентства охорони навколишнього середовища, ризик є вірогідність пошкодження, захворювання або смерті при певних обставинах. Кількісно ризик виражається від нуля до одиниці. Поняття риски включає категорії наслідків і вірогідності небажаних результатів небезпечних подій. Саме оцінка риски разом з системою екологічного моніторингу є головним змістом проблеми забезпечення екологічної безпеки. Вони є обов'язковим елементом обгрунтування проекту будь-якої промислової діяльності, але для попередження і управління аварійними ситуаціями вони не прийнятні. Більшість розрахункових систем спираються на дані фонового моніторингу поволі протікаючих процесів. Проте, цей підхід не прийнятний до крупних споруд високого ступеня риски (газопровід, АЕС). Дослідження і оцінка риски повинні включати: виявлення потенційно небезпечних подій на об'єкті; оцінку вірогідності здійснення цих подій; оцінку наслідків (збитку) при реалізації цих подій. Величина риски визначається як твір величини збитку I на вірогідність W події i, що викликає цей збиток (R=IWi, де R - ризик, I - збиток, i - вірогідність, події). Процедура оцінки риски складається з чотирьох головних фаз: превентивною (промисловий контроль, екологічний моніторинг, прогноз, підготовка сил і засобів і так далі); кризовою (система попередження, першої допомоги, евакуації); кризовою для поста (відновлення інфраструктури життєзабезпечення); ліквідаційною (відновлення биоценозов), і включає два елементи – це оцінка риски і управління ризиком. Оцінка риски – це науковий аналіз генезису (походження) і масштабів риски в конкретній ситуації і розробка рішення, направленого на його мінімізацію. При оцінці риски розглядається ідентифікація небезпеки з урахуванням всіх хімічних речовин; експозиція (розміщення) тобто характеристика того, якими шляхами і через які середовища, в який час, на кількісному рівні має місце реальна і очікувана експозиція; залежність «доза-відповідь», тобто пошук кількісних закономірностей що зв'язують дозу вірогідністю несприятливого розвитку; характеристика риски, тобто результат попередніх досліджень, що включають оцінку можливих і виявлених несприятливих ефектів стану здоров'я, встановлення коефіцієнта небезпеки розвитку загальнотоксичних ефектів, узагальнення всієї інформації за оцінкою риски.

«Ризик-аналіз», це нова область дослідження, яка розвивається як інструмент запобігання збитку, що адекватно отриманню прибули. Розвиток теорії риски привів до формування принципів, які характеризують відношення суспільства до забезпечення нормального функціонування техногенних об'єктів. При «риск-анализе» розглядаються різні типи принципів:

-«принцип нульової риски», як найважливіший елемент якості життя;

-«принцип послідовного наближення» до абсолютної безпеки, тобто до нульового ризику;

-«принцип мінімальної риски», тобто рівень небезпеки настільки низький, наскільки це реально досяжно, виходячи з витрат на захист людини і середовища;