Навчальний посібник по дисципліні «Екологічна експертиза», страница 19

Констатуюча частина відображає загальну характеристику екологічного змісту наданих матеріалів; функціонально-просторову і архітектурно-планувальну організацію території, на якій планується реалізація проекту; технічні, технологічні, санітарно-гігієнічні і економічні опрацьовування; основні рішення по охороні навколишнього природного середовища, раціональному використанню, охорони і захисту природних ресурсів (земля, водні об'єкти, атмосферне повітря і так далі).

Завершальна частина містить оцінку основних заходів щодо охорони навколишнього середовища, з урахуванням можливих екологічних наслідків реалізації проекту. Експерти дають рекомендацію до твердження проекту або ухвалюють рішення про повернення матеріалів на доопрацювання. При цьому зауваження і пропозиції повинні бути сформульовані конкретно з викладом суті необхідних змін, доповнень, а також указуються терміни доопрацювання і представлення матеріалів на повторну експертизу. Виводи можуть бути про схвалення, повернення на доопрацювання або відхилення від подальшого експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні акти, або про можливість ухвалення рішення щодо подальшої реалізації об'єкту експертизи. Виводи, пропозиції і рекомендації, що містяться на закінчення після схвалення керівництвом відповідного міністерства або відомства, є обов'язковими як для автора проекту, його замовника, так і інших виконавців. При необхідності експертиза проекту може бути призначена до повторного проведення. Обов'язковим елементом виведення экоэкспертизы є характеристика ступеня екологічної риски і відповідних мерів, направлених на нейтралізацію і попередження негативного впливу на здоров'ї людей і навколишнього середовища, забезпечення вимог екологічної безпеки. Згідно ст.44 ЗУ можливе оскарження виводів госэкспертизы або їх окремих положень. Зацікавлених осіб подають обгрунтовані заяви у відповідні органи місцевого самоврядування, органи госэкологичекой експертизи і ін. органи, що ухвалили рішення про проведення такої експертизи. У разі відмови в розгляді заяви вони мають право звернутися до суду. Органи отримали заяву повинні в перебігу місяця його розглянути і, при достатніх підставах, призначити додаткову экоэкспертизу. Оскарження виводів експертизи не припиняє їх дія. Виводи додаткової госэекспертизы є остаточними для ухвалення відповідними органами вирішення щодо реалізації об'єкту експертизи. Проте, це рішення може бути оскаржене у вищестоящі органи протягом місяця з дня їх ухвалення, а у разі незгоди з вирішенням цих органів звернутися до суду. Згідно ст.45 ЗУ можливо в судовому порядку визнати виводи експертизи недійсними у випадку: порушення вимог законодавства про проведення госэкоэкспертизы; недотримання державних санітарних норм, правив, гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил; вимог по охороні навколишнього природного середовища; не достатнього обліку важливих достовірних відомостей про екологічну ситуацію.

Питання фінансування відбиті в ст.47 ЗУ. Так, фінансування госэкоэкспертизы здійснюється її замовником. Державна експертиза об'єктів, що реалізовуються за рахунок державних капітальних вкладень, фінансується з держбюджету, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, при цьому кошти виділяються в межах лімітів проектно-сметной документації, згідно встановленим нормативам, які встановлені Кабміном України. Замовники інших видів експертиз, зацікавлені в проведенні додаткових експертиз, а також юридичні особи і СПД, небезпечні об'єкти, що експлуатують екологічно, проводять експертизи за свій рахунок відповідно до укладених договорів. Необхідно відзначити, що ЗУ «О екологічній експертизі» по своїй формі, структурі, змісту і наявності принципів правового регулювання розроблений, на рівні вимог міжнародного права і Директив Ради Європи від 27.07.1985 р. №85/337/ЕЭС  про оцінку наслідків виконання державних і приватних проектів для навколишнього природного середовища, Директив Ради Європи від 07.07.1990 г №90/313/ЕЭС про вільний доступ до інформації про навколишнє середовище.