Тенденції розвитку фондових ринків у контексті світової інтеграції. Деякі негативні аспекти світової інтеграції. Моніторинг ринку праці при трансформації ринкової економіки, страница 59


Подпись: © Гриньов А., 2003

УДК 658.31

Гриньов А.

ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕФОРМ

Поглиблення трансформаційних перетворень ставить перед економікою краї­ни такі завдання, як: визначення пріоритетів розвитку національної економіки з ураху­ван­ням наявних ресурсів; забезпечення динаміки економічного зростання; сприяння інноваційному розвитку промислового виробництва, а також обґрунтування адек­ват­ної методології подальшого розвитку. Реалізація цих завдань вимагає концеп­ту­аль­ного, теоретико-практичного обґрунтування можливостей та доцільності їх вирі­шен­ня за допомогою розробки адекватної сучасної парадигми управління, що здат­на здійс­нювати адаптацію промислового виробництва до нових умов функціонування.

Дослідження світового досвіду економічного розвитку постсоціалістичних країн свідчить про наявність стійких і суперечливих тенденцій, використання яких в Україні можливе з урахуванням особливостей її економічного розвитку. Серед цих тенден­цій визначаються такі [1; 2]: 1) важливими завданнями стратегії реалізації економічного зростання є суспільне відтворення та формування ринкової системи; 2) вплив дер­жавного регулювання економіки на хід відтворення процесів є фактом економічного життя всіх розвинених країн з ринковим господарством; 3) наявність тенденції до формування соціально орієнтованого суспільства, яка передбачає створення умов оптимізації ринкової ефективності та соціальної захищеності громадян; 4) проблема одночасного формування відкритої економіки та пошуку власної національної моделі економічного відтворення.

Ці тенденції повинні враховувати національні особливості нашої країни, в якій формується модель змішаної економіки, що передбачає врахування тенденцій сві­то­­вого економічного розвитку разом з особливостями, притаманними нашій країні.

Важливого значення набувають проблеми якісного розвитку національної еко­номіки, що передбачає створення конкурентоспроможної економіки інновацій­но­го типу [3]. Серед нових процесів у світовій економіці слід відзначити такі [4]: підви­щен­ня пріоритетної ролі спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції, високих технологій, нових видів матеріалів; суттєве випередження вироб­ницт­ва науково-технічних знань та інформації у зв’язку з фундаментальними змін­а­ми в міжнародному поділі праці (торгівля ліцензіями, ноу-хау, науковою інформацією, нау­ково-технічними консультаціями тощо); підвищення значення торгівлі фінансо­ви­ми послугами (кредити, депозити, чеки, лізинг тощо).

Як відомо, промислове виробництво нашої країни має досить високий науко­во-технологічний потенціал, високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва та якісний кадровий потенціал, які сприяють збереженню можливостей не лише онов­лен­ня, а й подальшого розвитку [3].

Якісні ринкові перетворення вимагають формування сучасного глобального середовища постіндустріального інформаційного суспільства. Головним виробни­чим ресурсом для такої господарчої системи є інформація, а вирішальним чинником виробництва — знання. Причому необхідні для виробництва знання набувають такого статусу, як трудові капітальні чинники. Тому визначення інформації та знань в якості фактора виробництва дає можливість подолання відносної обмеженості при­родних ресурсів. Цим пояснюється той факт, що набувають великого значення економічні процеси, які засновані на використанні принципово нових закономір­нос­тей, що зумовлює появу на ринку не просто товару, а пакету товарів, послуг та інформації. Це можливо на основі реалізації інтелектуальних здібностей кожного конк­ретного індивіда, і у зв’язку з цим економічне зростання в більшій мірі починає залежати не від прогресу матеріального виробництва, а від розвитку здібностей індивіда. Саме ця тенденція передбачає необхідність визначення нових орієнтирів економічного зростання та формування нової господарської парадигми. У сучасних умовах постає проблема глобалізації економіки, ключовими факторами якої є ін­фор­маційний, економічний та технологічний.