Враховуючи наявність у інвесторів певного вибору як в частині форми інвестування (грошові внески, майно та майнові права, нематеріальні активи та ін.), так і в частині способу інвестування (внесок до статутного фонду підприємства або надання інвестиції у вигляді запозичень — кредиту, лізингу) стає очевидним, що і форма, і спосіб інвестування зумовлені та перебувають у залежності від рівня інвестиційної привабливості країни. Саме тому підприємствам, які зацікавлені у залученні іноземних інвестицій, при формуванні своєї інвестиційної політики потрібно враховувати всі особливості інвестування, характерні як для окремої галузі народного господарства, до якої вони належать, так і для країни в цілому.
Стосовно України можна зазначити, що в Україні в умовах реалізації стратегії промислово-інноваційної політики, а також у рамках задекларованого урядом курсу на стимулювання інвестиційної діяльності все більш чітко окреслюється провідна роль інвестиційних ресурсів як необхідного елемента сучасної економічної політики.
Розвиток економіки та поступове вдосконалення законодавства зумовили наявність інтересу в іноземних інвесторів до різних галузей українського господарства, а особливо — до промисловості, частка прямих іноземних інвестицій в якій становить більш ніж 50% загального обсягу інвестицій (станом на 01.01.2001 р. — 50,3%, станом на 01.01.2002 р. — 51,9%) (рисунок).
Таким чином, підприємства української промисловості мають найбільший потенціал щодо залучення прямих іноземних інвестицій. Проте реальне залучення інвестицій залежить від адекватності сформованої інвестиційної політики української промисловості, тобто від того, чи відповідатиме техніко-економічне обґрунтування використання та повернення інвестицій, розроблене українськими підприємствами, вимогам іноземних інвесторів.
Рис. Динаміка обсягу прямих іноземних інвестицій
в Україну протягом 1999 — 2001 рр. [1]
Усе вищенаведене стосується, насамперед, способу інвестування. Так, досвід економічно розвинених країн свідчить про те, що у США, наприклад, після підвищеного попиту на позиковий капітал у 80-х роках, на сучасному етапі більш пріоритетним способом залучення інвестицій є інвестування в акціонерний капітал [2]. Але аналіз інвестиційної привабливості України, проведений серед іноземних інвесторів, свідчить про те, що сьогодні найбільш прийнятним способом інвестування в Україну є запозичення, оскільки саме такий спосіб дає більш високі гарантії вилучення капіталу та отримання доходу в умовах нестабільного українського законодавства (нерозвиненості фондового ринку; наявності процесуальних складностей при залученні та обслуговуванні власного капіталу та наявності високої вірогідності позбавлення акціонерів своїх прав).
Іншим фактором, що доводить правомірність сприйняття запозичень як реального інвестиційного ресурсу, можна вважати наявність у банківській системі України достатньо великої кількості (майже 15%) банків, що функціонують за рахунок іноземного капіталу. По суті, це означає, що іноземні інвестори, інтегруючись в українську економіку, здійснюють капіталовкладення саме через механізм кредитування, надаючи інвестиціям характерних властивостей запозичень — наявності гарантій повернення, періодичного отримання доходу, жорсткого контролю за цільовим використанням, повернення в зазначений термін.
Отже, слід вважати доцільним, що в умовах сучасної економічної ситуації формування політики залучення інвестицій повинне не тільки враховувати можливість, але й вважати за найбільш вірогідний варіант залучення інвестиційних ресурсів у вигляді запозичень, і відповідно — включення до інвестиційної політики ряду специфічних для запозичень заходів.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.