Тенденції розвитку фондових ринків у контексті світової інтеграції. Деякі негативні аспекти світової інтеграції. Моніторинг ринку праці при трансформації ринкової економіки, страница 22

Але не завжди посилення власної конкурентоспроможності біржі є достатнім заходом для її виживання. Як правило, у боротьбі за "місце під сонцем" більше пере­мо­жених, аніж переможців. Тому конкуренція між біржами змушує їх іти шляхом формування біржових альянсів та союзів.

З 1998 року в Західній Європі опрацьовується питання про об’єднання бірж Франкфурта, Лондона, Парижа, Мілана, Брюсселя та Мадрида з метою створення інтегрованого фондового ринку для торгівлі акціями провідних західноєвропейських компаній. Поки що біржі домовились про створення інтерфейсу — системи вза­ємного доступу учасників торгів.

Достатньо вдалим можна вважати об’єднання Паризької, Амстердамської та Брюссельської бірж у першу загальноєвропейську біржу EURONEXT у березні 2000 року. На даний момент в об’єднання вступила біржа Португалії. Проте об’єднання не призвело до створення єдиної пан’європейської біржі. В рамках EURONEXT кожна біржа продовжує справлятися самостійно.

В той час як західноєвропейські біржі разом із торговельними системами нама­га­ються створити загальноєвропейський торговельний простір, провідні аме­риканські тор­го­вельні майданчики починають оперувати перспективами глобального фондового ринку.

Нью-Йоркська фондова біржа, наприклад, реалізує ідею створення глобаль­ного ринку акцій. У 2000 році цю ідею підтримали фондові біржі Австралії, Японії, Гонконгу, Бразилії, Мексики, Канади, а також європейська біржа EURONEXT. Поза­біржова торговельна система NASDAQ намагається створити торговельні май­дан­чики в Європі та Японії, аналогічні тим, що існують у США.

Консолідація торговельних платформ потребує нового підходу до питань клі­рингу, розрахунків та депозитарного обслуговування. Процес об’єднання "мегабірж" почав пробуксовувати через те, що не відбувається зменшення витрат клієнтів, оскільки не передбачається застосування дешевих механізмів розрахунків. Змен­шення витрат на кліринг можна досягти шляхом створення центрального контр­агента (central counterparty), що буде функціонувати як "кліринговий дім" і посередник  між покупцем і продавцем.

Концентрація всіх розрахунків в одній установі сприятиме значному змен­шен­ню адміністративних витрат, зменшенню обсягів та витрат розрахункових опе­рацій (за рахунок уникнення їх дублювання), а також обмеженню капітальних ризиків. Євро­пейський фондовий форум у грудні 2000 року вже опублікував проект створення єдиного загальноєвропейського центрального контрагента.

Аналіз світових тенденцій розвитку фондового ринку виявився б занадто абст­рактним, якщо б ми не намагались оцінити світовий досвід з точки зору його використання в Україні. Зараз в Україні функціонує 7 фондових бірж і 2 торго­вель­но-інформаційні системи, причому в 2001 році частка обсягу торгів на організованому ринку склала лише 13,5% [2]. У випадку, якщо ці інститути не зможуть протрима­ти­ся до періоду пожвавлення ринку, майбутнє українського ринку цінних паперів може перейти під контроль іноземних бірж та організаторів торгів.

Для того, щоб успішно інтегруватися на регіональному та глобальному рівнях, ринок України повинен бути інтегрованим на національному рівні. Отже, виникає необхідність у консолідації зусиль та створенні єдиної біржової фон­дової системи України, яка буде мати єдину автоматизовану систему виконання угод та обліку прав власності, єдине інформаційне поле, що відкриє перед емі­тентом нові мож­ливості виходу як на національний, так і на міжнародний фон­довий ринок, а також зможе захистити учасників ринку від порушення їх прав та інтересів.

При цьому необхідно пам’ятати ще й про вдосконалення законодавчої бази, регулятивної політики, зміцнення банківської системи та інших елементів фінансової інфраструктури (страхових компаній, фондів спільного інвестування, приватних пен­сій­них фондів), а також дотримання цілої низки міжнародних стан­дартів, що є необ­хідною умовою не лише для інтеграції фондового ринку, а й для його вижи­ван­ня в умовах глобалізації.

___________