Тенденції розвитку фондових ринків у контексті світової інтеграції. Деякі негативні аспекти світової інтеграції. Моніторинг ринку праці при трансформації ринкової економіки, страница 112

30 січня 2002 р. Європейська комісія офіційно висунула ряд пропозицій щодо умов членства країн-кандидатів в ЄС. У даному документі значна увага приділя­ється сільськогосподарським аспектам. І хоча висунуті пропозиції країн-кандидатів вважають прийнятними, однак існують деякі розбіжності в позиціях країн ЦСЄ та ЄС. Це особливо стосується аспектів, пов’язаних з дотаційною політикою і квотами на сільськогосподарську продукцію на ринку ЄС.

Так, Європейська комісія запропонувала введення 10-річного перехідного періоду на поступове досягнення 100% прямих платежів фермерам від їх рівня те­пе­рішнім країнам-членам ЄС, починаючи з 25% їх розміру у 2004 р.; засто­су­вання спрощеної системи прямих платежів, яка визначає надання субсидій на 1 га посівів сільськогосподарських культур; можливість компенсації прямих платежів з бюджету ЄС, якщо їх рівень буде нижчим, ніж у теперішніх країнах-членах ЄС.

Уряди країн-кандидатів вважають, що дані пропозиції означають диферен­ціа­цію умов функціонування для старих і нових членів ЄС і не відповідають принципу рівної конкуренції в умовах Спільного ринку [1]. Справді, конкурентоспроможність аграрного сектору країн ЦСЄ є все ще нижчою, ніж в країнах-членах ЄС. Вихід на нові ринки збуту, які повинні відкритися внаслідок зміни рівня підтримки і введення нижчих квот на сільськогосподарську продукцію на ринку ЄС, разом з одночасним включенням аграрних секторів країн ЦСЄ у Спільний ринок може суттєво усклад­ни­тися. Запропонований низький рівень прямих платежів призведе до зниження дохо­дів сільськогосподарських виробників (особливо зернової продукції). Довго­тривала ди­фе­ренціація Спільної аграрної політики (САП) у контексті розширення ЄС може приз­вести до значного зростання імпорту сільськогосподарської продукції нових кра­їн-членів ЄС. Крім того, потрібно пам’ятати, що на даному етапі відбувається ре­фор­ма САП і країнам ЦСЄ потрібно буде пристосовуватись до нових умов у роз­вит­ку, що є значно складнішим.

Розмір прямих платежів, які щорічно отримують країни ЄС, залежить від:

а) структури сільськогосподарського виробництва у даній країні (частки сільсь­когосподарської продукції, яка підлягає прямій підтримці);

б) відносного рівня врожайності;

в) рівня сільськогосподарської продукції у базовий період, прийнятий для визначення розміру прямих платежів.

Зважаючи на це, економічні втрати внаслідок запропонованих ЄС квот на сільськогосподарську продукцію в країнах ЦСЄ будуть вищими порівняно з краї­на­ми ЄС, оскільки в них як базовий прийнятий період останніх декількох років, тоді як базовий період країн ЄС (початок 90-х років) характеризується значним надлишком сільськогосподарської продукції. Крім того, у більшості країн ЦСЄ показники площі сільськогосподарських угідь, поголів’я худоби і відносної врожайності є нижчими, ніж у країнах ЄС, що також зменшує розміри прямих платежів.

ЄС намагається виправдати початковий низький рівень прямих платежів не тільки дефіцитом фінансових ресурсів (до 2006 р. в бюджеті ЄС не передбачені кош­ти на виплату прямих платежів для нових країн-членів), але й очевидним виг­ра­шем для економіки країн ЦСЄ. З позиції ЄС втрата країнами ЦСЄ частини підт­рим­ки сільськогосподарського виробництва дозволить їм стимулювати реструктуризацію аграрного сектору і, що не менш важливо, запобігти напрузі між фермерами, яким надається державна підтримка, і населенням, не зайнятим в агробізнесі, яке такої підтримки не має. Однак включення аграрного сектору країн ЦСЄ у Спільний ринок ЄС справлятиме значний вплив на зміни у структурі аграрних підприємств в бік збільшення розмірів сільськогосподарських підприємств і зменшення зайнятості в аграрному секторі. Хоча головним бар’єром структурної трансформації в країнах ЦСЄ все-таки є не рівень підтримки сільськогосподарського виробництва, а обме­жені шанси на працевлаштування сільського населення поза аграрним сектором.