Перспективы развития "Харьковского инновационного порта" не могут быть обеспечены без целенаправленной поддержки государственных и региональных органов власти. Такая политика должна базироваться на представлении о том, что сфера науки и образования и, в первую очередь, ее "кадровый потенциал", является стратегическим и наиболее перспективным ресурсом развития региона. Поэтому органами власти должны активно поддерживаться такие инициативы и процессы:
признание сферы научно-технических разработок и производства нематериальных продуктов стратегическим направлением развития региона;
поощрение и поддержка процессов корпоратизации и коммерциализации научной сферы;
инициирование изменений и дополнений в существующей нормативной базе, стимулирующей инновационно-инвестиционную деятельность в регионе;
повышение качества подготовки специалистов в системе образования (результативность, приближение к практике);
концентрация ресурсов региона для обеспечения дорогостоящих процессов обслуживания интеллектуальных производств (международная рекламная деятельность, правовая поддержка, защита информации);
инициация международного экономического сотрудничества, оказание помощи в менеджменте коммерческой и организационной сторон интеллектуального производства;
поддержка жесткости договорной практики (арбитражная, судебная защита от недобросовестных клиентов), снижение издержек обращения с рынками;
информационная поддержка зарубежных инвесторов и партнеров (снижение издержек вхождения в территориальный сектор для ведения хозяйственных операций).
ПРИНЦИПИ ПРАКСЕОЛОГІЇ —
НОВИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ
|
соискатель ХГЭУ
Вирішальна роль у вдосконалюванні нашого суспільства приділяється економічному росту з урахуванням поглиблення науково-технічного прогресу, прискорених темпів відновлення виробничого потенціалу. Зростаючі потреби суспільства вимагають рішучого повороту науки до запитів практики, безупинного поповнення арсеналу наукових ідей і розробок. Для практики сучасного господарювання дуже важливою є розробка проблем, пов'язаних з мотивацією спільної діяльності людей, організованих у колективи, оптимізацією діяльності малих груп і первинного колективу, дослідженням механізму їхнього функціонування і контактів, структурної складності і групової свідомості.
Різноманіття існуючих підходів у визначенні сутності категорії "мотивація" виділяє одну загальну її особливість. Мотивація обов'язково цілеспрямована і застосовується для інтенсифікації досягнення кінцевого результату. Цілеспрямованою дією — тобто навмисним і свідомим з погляду його результативності — займається наука праксеологія. Вперше поняття "праксеологія" було використано в публікації французького вченого А. Аспинаса в кінці ХІХ сторіччя. Л. Мизес, Т. Котарбинський, Е.Е. Слуцький заклали основи розвитку цієї науки.
Праксеологія прагне до свідомого вибору засобів, прийомів і методів, здатних при найменшій витраті сил дати найбільші результати.
Мотивація, як функція менеджменту, за допомогою введення в дію різних стимулів і активізації мотивів також прагне при найменших витратах забезпечити досягнення найбільших результатів.
Достоїнство праксеології в тім, що вона цікавиться формами удосконалювання дій загальними для всіх сфер діяльності. Завдяки узагальненому характеру праксеологія вивчає найбільш комплексно будь-яку цілеспрямовану діяльність людини.
Подібність основних задач мотивації як функції менеджменту і праксеології — науки про зроблену діяльність — дає можливість при розвитку мотивації використовувати накопичений досвід праксеології. Використання принципів праксеології — це новий напрямок розвитку мотивації. Їх застосування в мотивації представлене в таблиці.
Таблиця
Застосування принципів праксеології в мотивації
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.