Основные тенденции социального развития коллектива в экономически развитых странах. Способы активизации трудовой деятельности персонала предприятия. Принципи праксеології — новий напрямок розвитку мотивації на підприємстві, страница 3

Что касается стран Западной Европы, таких, как Бельгия, Швеция, Норвегия, Франция и Германия, то здесь роль первичных коллективов в решении проблем работников минимальна. Значительное участие в решении социальных проблем при­нимает государство, которое законодательно осуществляет функцию контроля за условиями труда, найма и увольнением работников. Активно развивается меха­низм социального планирования. Эта деятельность предприятий обеспечивается за­ко­ном и является обязательной. Во Франции используют документ под назва­нием "соци­альный баланс", который отражает основные характеристики предприя­тия в соци­ально-трудовой сфере, позволяет отметить достигнутые результаты и является одним из методов достижения взаимопонимания между работниками и работодателем.

Таким образом, рассмотренный зарубежный опыт организации социального развития коллектива в наиболее промышленно развитых странах мира позволяет выделить следующие основные направления. В странах Дальнего Востока, Японии и Южной Корее социальное развитие опирается на первичные коллективы и через их посредство осуществляются основные регулятивные функции. В странах Запад­ной Европы роль первичных коллективов в решении проблем работников мини­мальна, здесь доминирует ориентация на человека и семью при значительном участии государства, которое обеспечивает гарантии в объеме социальных стан­дар­тов. Государство играет ведущую роль в решении проблем социальной сферы. В практике социального развития Украины целесообразно использовать второе направление с преобладающей ролью государства в решении социальных вопро­сов предприятий. По мнению автора, уровень социальной культуры украинских пред­при­ни­ма­телей недостаточно высок, поэтому со стороны государства необходимо разра­бо­тать комплекс экономических методов, побуждающих субъекты хозяйствования к высокой степени социальной защиты работников. Именно экономических, а не только административных, которые бы стимулировали предпринимателей к разработке мер по улучшению социального развития коллектива.

___________

Литература: 1. Герберт Дж. Круден, Артур У. Шерман. Зарубежный опыт управления пер­со­налом. Ч. V. Отношения между работниками (профсоюзом) и администрацией / Пер. с англ. — М.: ИПКгосслужбы, 2001. 2. Горин Н. И. Управление социальным развитием кол­лек­тива: Учебное пособие. — Курган: Изд-во Курганского гос. ун-та, 1998. — 98 с.

УДК 658.31

Гриньов А.

2,ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕФОРМ

Поглиблення трансформаційних перетворень ставить перед економікою краї­ни такі завдання, як: визначення пріоритетів розвитку національної економіки з ураху­ван­ням наявних ресурсів; забезпечення динаміки економічного зростання; сприяння інноваційному розвитку промислового виробництва, а також обґрунтування адек­ват­ної методології подальшого розвитку. Реалізація цих завдань вимагає концеп­ту­аль­ного, теоретико-практичного обґрунтування можливостей та доцільності їх вирі­шен­ня за допомогою розробки адекватної сучасної парадигми управління, що здат­на здійс­нювати адаптацію промислового виробництва до нових умов функціонування.

Дослідження світового досвіду економічного розвитку постсоціалістичних країн свідчить про наявність стійких і суперечливих тенденцій, використання яких в Україні можливе з урахуванням особливостей її економічного розвитку. Серед цих тенден­цій визначаються такі [1; 2]: 1) важливими завданнями стратегії реалізації економічного зростання є суспільне відтворення та формування ринкової системи; 2) вплив дер­жавного регулювання економіки на хід відтворення процесів є фактом економічного життя всіх розвинених країн з ринковим господарством; 3) наявність тенденції до формування соціально орієнтованого суспільства, яка передбачає створення умов оптимізації ринкової ефективності та соціальної захищеності громадян; 4) проблема одночасного формування відкритої економіки та пошуку власної національної моделі економічного відтворення.