Основные тенденции социального развития коллектива в экономически развитых странах. Способы активизации трудовой деятельности персонала предприятия. Принципи праксеології — новий напрямок розвитку мотивації на підприємстві, страница 33

Цілком очевидно, що необхідно відмовитися від нині діючого залишкового прин­ципу виділення бюджетних асигнувань на розвиток науки і визначити реальні терміни подолання згубного для української економіки саморозпаду всієї сфери НДДКР.

Необхідно проводити політику ефективної взаємодії промисловості з глобаль­ною інформаційною індустрією, яка стрімко розвивається, активно втягуючи в цей процес наявний у країні кваліфікований (і нерідко нестандартно мислячий) кадро­вий потенціал, що може діяти у високоорганізованому і швидкозмінному середовищі.

Як у країні в цілому, так і в окремих регіонах зростання політичної та еконо­мічної самостійності потребує координації діяльності в здійсненні науково-технічної політики. На рівні регіонів слід формувати науково-технічні пріоритети, розробляти науково-технічні програми і проекти, створювати структури, які забезпечують їх реалізацію. Особливе значення має збереження створеного науково-технічного потенціалу в обсязі і на рівні, який в період стабілізації і піднесення економіки забезпечив би реформування і розвиток промисловості і науки з урахуванням інте­ресів держави, галузей і регіону. Тому основні принципи формування регіональної інноваційної політики повинні витікати з загальних принципів державної науково-технічної політики і відображати:

погодженість регіональної інноваційної політики з державною, при цьому пріоритети можуть не співпадати;

всебічне врахування факторів, регіональних проблем, які впливають на еко­номічний і соціальний розвиток регіону;

правове забезпечення інноваційної політики;

збалансованість розвитку науки, освіти і виробничого потенціалу регіону.

Інноваційна складова формування виробничо-господарського комплексу регіону базується на масовій інноваційній активності суб’єктів господарської діяльності. Схильність до інновації базується не на вивіреному досвіді, а на очікуванні нового, більшого. Успіхи окремих людей та організацій, цілих народів країн в більшій мірі залежать від їх здатності продукувати та сприймати різного роду інноваційні ідеї.

Узагальнюючи сказане, необхідно зазначити, що механізмом поступального розвитку є інновації. І більшість індустріально розвинутих країн пов'язує довго­стро­ковий, стійкий розвиток з переходом насамперед на інноваційний шлях розвитку. Україна також має орієнтуватись на розвиток інновацій, що дозволить їй подолати кризу та вийти на новий, більш високий рівень розвитку. І запорукою такого роз­витку мають бути передумови, створені на державному, регіональному, галузевому рівнях.

_________

Література: 1. Регіональні проблеми інноваційної політики та її активізація (наукова доповідь). / НАН України, Інститут економіки промисловості. /Підгот. О.І. Амоша та ін. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 1999. — 48 с. 2. Александров В.В. Дослідження трансфор­мації інноваційної системи. — Харків: Основа, 1998. — 60 с. 3. Дагаев А. Рычаги инновационного роста //Проблемы теории и практики управления. — 2000. — №5. — С. 70-76. 4. Мальчиков К. Економічна оцінка інноваційної діяльності промислових підприємств //Фондовий ринок. — 2001. — №5. С. 24-26.

УДК 331.101.3              16. ИННОВАЦИОННАЯ МОТИВАЦИЯ

РАБОТНИКОВ ПРЕДПРИЯТИЙ

аспирант ХГЭУ

Для успешного развития предприятий необходима система инновационной моти­вации работников, основанная на интеграции труда и предпринимательства как основ­ных факторов экономического роста. Персонал предприятий, в форме кото­рого конкре­тизируется политэкономическая категория "труд", вовлекается в процесс нововведе­ний, в ходе которого от каждого работника требуется, во-первых, под­держ­ка осу­ществля­е­мых нововведений (вплоть до активного участия в их раз­ра­­ботке), а во-вто­рых, повышение квалификационного уровня своего труда вследст­вие необходи­мости освое­ния новых процессов, связанных с работой предприятия в изме­­няю­щихся условиях.