Цілком очевидно, що необхідно відмовитися від нині діючого залишкового принципу виділення бюджетних асигнувань на розвиток науки і визначити реальні терміни подолання згубного для української економіки саморозпаду всієї сфери НДДКР.
Необхідно проводити політику ефективної взаємодії промисловості з глобальною інформаційною індустрією, яка стрімко розвивається, активно втягуючи в цей процес наявний у країні кваліфікований (і нерідко нестандартно мислячий) кадровий потенціал, що може діяти у високоорганізованому і швидкозмінному середовищі.
Як у країні в цілому, так і в окремих регіонах зростання політичної та економічної самостійності потребує координації діяльності в здійсненні науково-технічної політики. На рівні регіонів слід формувати науково-технічні пріоритети, розробляти науково-технічні програми і проекти, створювати структури, які забезпечують їх реалізацію. Особливе значення має збереження створеного науково-технічного потенціалу в обсязі і на рівні, який в період стабілізації і піднесення економіки забезпечив би реформування і розвиток промисловості і науки з урахуванням інтересів держави, галузей і регіону. Тому основні принципи формування регіональної інноваційної політики повинні витікати з загальних принципів державної науково-технічної політики і відображати:
погодженість регіональної інноваційної політики з державною, при цьому пріоритети можуть не співпадати;
всебічне врахування факторів, регіональних проблем, які впливають на економічний і соціальний розвиток регіону;
правове забезпечення інноваційної політики;
збалансованість розвитку науки, освіти і виробничого потенціалу регіону.
Інноваційна складова формування виробничо-господарського комплексу регіону базується на масовій інноваційній активності суб’єктів господарської діяльності. Схильність до інновації базується не на вивіреному досвіді, а на очікуванні нового, більшого. Успіхи окремих людей та організацій, цілих народів країн в більшій мірі залежать від їх здатності продукувати та сприймати різного роду інноваційні ідеї.
Узагальнюючи сказане, необхідно зазначити, що механізмом поступального розвитку є інновації. І більшість індустріально розвинутих країн пов'язує довгостроковий, стійкий розвиток з переходом насамперед на інноваційний шлях розвитку. Україна також має орієнтуватись на розвиток інновацій, що дозволить їй подолати кризу та вийти на новий, більш високий рівень розвитку. І запорукою такого розвитку мають бути передумови, створені на державному, регіональному, галузевому рівнях.
_________
Література: 1. Регіональні проблеми інноваційної політики та її активізація (наукова доповідь). / НАН України, Інститут економіки промисловості. /Підгот. О.І. Амоша та ін. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 1999. — 48 с. 2. Александров В.В. Дослідження трансформації інноваційної системи. — Харків: Основа, 1998. — 60 с. 3. Дагаев А. Рычаги инновационного роста //Проблемы теории и практики управления. — 2000. — №5. — С. 70-76. 4. Мальчиков К. Економічна оцінка інноваційної діяльності промислових підприємств //Фондовий ринок. — 2001. — №5. С. 24-26.
УДК 331.101.3 16. ИННОВАЦИОННАЯ МОТИВАЦИЯ
РАБОТНИКОВ ПРЕДПРИЯТИЙ
|
аспирант ХГЭУ
Для успешного развития предприятий необходима система инновационной мотивации работников, основанная на интеграции труда и предпринимательства как основных факторов экономического роста. Персонал предприятий, в форме которого конкретизируется политэкономическая категория "труд", вовлекается в процесс нововведений, в ходе которого от каждого работника требуется, во-первых, поддержка осуществляемых нововведений (вплоть до активного участия в их разработке), а во-вторых, повышение квалификационного уровня своего труда вследствие необходимости освоения новых процессов, связанных с работой предприятия в изменяющихся условиях.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.