Основные тенденции социального развития коллектива в экономически развитых странах. Способы активизации трудовой деятельности персонала предприятия. Принципи праксеології — новий напрямок розвитку мотивації на підприємстві, страница 49

Что касается стран Западной Европы, таких как Бельгия, Швеция, Норвегия, Франция и Германия, то здесь роль первичных коллективов в решении проблем работников минимальна. Значительное участие в решении социальных проблем принимает государство, которое законодательно осуществляет функцию контроля за условиями труда, найма и увольнением работников. Активно развивается механизм социального планирования. Эта деятельность предприятий обеспечивается Законом и является обязательной. Во Франции используют документ под названием "социальный баланс", который отражает основные характеристики предприятия в социально-трудовой сфере, позволяет отметить достигнутые результаты и является одним из методов достижения взаимопонимания между работниками и работодателем.

Таким образом, рассмотренный зарубежный опыт организации социального развития коллектива в наиболее промышленно развитых странах мира позволяет выделить следующие основные направления. В странах Дальнего Востока, Японии и Южной Корее, социальное развитие опирается на первичные коллективы, и через их посредство осуществляются основные регулятивные функции. В странах Западной Европы роль первичных коллективов в решении проблем работников минимальна, здесь доминирует ориентация на человека и семью при значительном участии государства, которое обеспечивает гарантии в объеме социальных стандартов. Государство играет ведущую роль в решении проблем социальной сферы. В практике социального развития Украины целесообразно использовать второе направление с преобладающей ролью государства в решении социальных вопросов предприятий. На взгляд автора, уровень социальной культуры украинских предпринимателей недостаточно высок, поэтому со стороны государства необходимо разработать комплекс экономических методов, побуждающих субъекты хозяйствования к высокой степени социальной защиты работников. Именно экономических, а не только административных, которые бы стимулировали предпринимателей к разработке мер по улучшению социального развития коллектива.

Литература: 1. Герберт Дж. Круден, Артур У. Шерман. Зарубежный опыт управления персоналом. Ч.V. Отношения между работниками (профсоюзом) и администрацией / Пер. с англ. — М.: ИПКгосслужбы, 2001. 2. Горин Н.И. Управление социальным развитием коллектива: Учебное пособие. — Курган: Изд-во Курганского гос. ун-та, 1998. — 97 с.

Брижата І. А.

Харківський державний економічний університет

Аспірант кафедри міжнародної економіки та менеджменту ЗЕД

Розвиток інноваційних спроможностей українських підприємств

Кожен з нас сьогодні розуміє те, що інновація є ключем до механізму розвитку бізнесу, конкуренції, економіки в цілому і те, що сама по собі інтенсифікація праці і збільшення капіталу не можуть забезпечити конкурентоспроможність економіки будь-якої країни, як і високий рівень життя її суспільства.

Під поняттям "інноваційність" розуміють можливість суб’єкта економіки знаходити та використовувати на практиці нові наукові та науково-дослідні досягнення, концепції, ідеї і винаходи. Інноваційність — це також вдосконалення і розвиток вже існуючих технологій: виробничих, експлуатаційних та сфери послуг, впровадження нових систем управління та організації, вдосконалення схем розвитку інфраструктури, а особливо накопичення, обробки та використання інформації.

Перспективна й ефективна інноваційна стратегія підприємства залежить від спроможності аналізувати свої виробничі можливості та виділяти ті, яких не вистачає в роботі. Наступним її кроком повинні бути або розвиток відсутніх виробничих можливостей, або налагодження співпраці з підприємством яке володіє даним питанням. Але і в цьому випадку співпраця буде корисною лише тоді, коли підприємства будуть чітко розуміти свою мету і доповнюватимуть в роботі одне одного. Прикладом такої системи є дослідницькі клуби — промислові лабораторії, що здійснюють дослідження в передконкуренційній фазі і фінансуються декількома підприємствами. Клуби дозволяють кожній фірмі значно знизити видатки на дослідні роботи в галузі технологій, уникнути їх дублювання, зменшити ризик і прискорити дифузію результатів досліджень. Найефективніше така форма працює в Японії.