В сочетании с системой премирования оценка труда оказывает существенное влияние на мотивацию работников, на их отношение к поставленным задачам, будущее поведение. Так как многие работники рассматривают систему оценки их деятельности как объективное признание достигнутых ими результатов, то возникает необходимость внедрения справедливой системы оплаты труда с поощрением успехов и достижений, что приводит к дополнительным усилиям при выполнении поставленных перед ними задач.
Таким образом, активизация человеческого фактора посредством стимулирования и оценки его труда является одним из основных направлений решения проблемы повышения производительности труда и требует дальнейшего всестороннего изучения с целью обеспечения высоких результатов производства.
Литература: 1. Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности). — К.: МАУП, 1995. 2. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. — К.: КНЭУ, 1998. 3. Владимирова Л. П. Экономика труда. — М.: Издательский дом "Дашков и Кº", 2002. 4. Платонов О. А. Повышение качества трудовой жизни: опыт США. — М.: Рада, 1992. 5. Дмитренко Г. А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организаций. — К.: МАУП, 1998. 6. Егоршин А. П. Сотнікова Ю.В
Харківський державний економічний університет
Аспірант кафедри економічної теорії
Моделі організації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства
Інноваційна діяльність сприяє розвитку національного внутрішнього ринку, більш тісному сполученню його зі світовим ринком. Вибрані країною моделі інноваційного розвитку передбачають постійний зв’язок науки з виробництвом на взаємовигідній основі, концентрацію ресурсів на пріоритетних напрямках, першорядне значення серед яких повинні мати наукові дослідження, створення випереджаючих світовий рівень техніки і технології. Світова практика пропонує широкий спектр економічних інструментів науково-технічної та інноваційної політики, за допомогою яких можливо керувати інноваційним процесом на макро- і мікрорівнях. Головна проблема полягає в тому, щоб з урахуванням накопиченого світового досвіду вибрати й використати найбільш ефективні в конкретних умовах інструменти управління.
Проаналізуємо деякі моделі інноваційного процесу, що довели свою ефективність у ряді країн.
Американська практика організації пошукових досліджень і впровадження результатів у виробництво породила своєрідну форму підприємництва — ризиковий бізнес. Ризикові підприємства невеликі за розміром зайняті розробкою наукових ідей і перетворенням їх у нові технології та продукти. Цим вони відрізняються від звичайних форм дрібного та середнього бізнесу. Основна сфера поширення ризикового бізнесу — новітні наукомісткі галузі: електроніка, інформатика, хімія, нові засоби зв’язку, біоінженерія. Ризикове підприємство як форма господарювання в інноваційному потоці виконує важливу роль між фундаментальними дослідженнями і масовим виробництвом нового продукту. У такому партнерстві провідна роль у базових дослідженнях належить великим передовим фірмам, що володіють значними фінансовими, матеріальними та людськими ресурсами для організації довгострокових проектів з великою часткою ризику й невизначеністю комерційного результату. В той же час невеликі підприємницькі фірми відіграють головну роль у розробці нових продуктів і посиленні інноваційної діяльності вже існуючих фірм. Ризикові підприємства доводять наукові відкриття до промислової технології і передають результати великим фірмам, що організовують масове виробництво на основі нових методів. Так, "електронна революція" здійснювалася спільними зусиллями великих і дрібних (ризикових) фірм. Значення ризикових інноваційних фірм не обмежується технологічною стороною справи, вони створюють новий інвестиційний механізм, адекватний потребам швидкого розвитку на базі революційних змін у продуктивних силах.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.