Дія електричного струму на організм людини і основні види ураження електричним струмом. Безпека праці при виконанні земляних робіт, страница 40

 При нанесенні ґрунтовки, завантаженні бітуму в котел та інших ро­ботах, при яких може розбризкуватись мастика, слід працювати в захис­них окулярах і респіраторах, у місцях приготування мастики повинен бу­ти комплект протипожежних засобів (два вогнегасники, лопати, ящик з сухим піском і технічна повсть).

Виготовляти бітумну мастику дозволяється лише на спеціально від­веденій площадці. Останню вибирають на рівній місцевості із зручним під’їздом на відстані не менш як 50 м від дерев'яних будівель і складів, 30 м від ліній електропередач, 15 м від бровок траншей і котлованів. Бітумоплавильні установки слід розміщувати на відстані менш як 5 м одна від одної.

Траву на підставі 5 м від бітумоплавильного котла необхідно пов­ністю очищати.

Складати ізоляційні матеріали треба під навісом на відстані не ближче ніж 25 м від місця приготування мастики, а запаси цих мате­ріалів і пального в об'ємі чергового завантаження - не ближче як 5 м від котла.

Котли для варки бітуму повинні бути добре закріплені і мати негорючі кришки, які щільно закриваються, з ручками. Заповнювати котли дозволяться не більше як на 3/4 їх місткості.

Пилеподібні наповнювачі засипають у котли в сухому вигляді і невеликимм доззами. Не дозволяється опускати в котел вологий бітум, ос­кільки вода, що потравила у розігрітий бітум, може викликати сальне пароутворення і викид бризка бітумної мастики. Наповнювач треба засипати по поверхні бітуму рівнин шаром і протягом 15-20 хвилин на перемішувати його, поки наповнювач повністю на підсохне.

Щоб запобігти коксуванню і для прискорення розігріву, бітум не­обхідно постійно перемішувати у котлі за допомогою дерев'яної лопатки -мішалки, яка має ручку завдовжки не менше 1,6 м. Завантажувати варочний котел треба послідовно, кусками бітуму масою на більш як 2...6 кг. Після того як розплавиться перша порція бітуму, котел необхідно по­повнювати, опускаючи невеликі куски бітуму вздовж його стінок. У топці треба підтримувати помірне полум'я, щоб бітум у котлі не нагрівався понад 200 °С для запобігання його само спалахування.

У випадку появи течі у котлі для варки бітуму роботу слід припинити, загасивши вогонь у топці, а потім очистити і відремонтувати ко­тел. Чистити котел дозволяється після охолодження до температури 50 °С.

Якщо в котлі спалахнула бітумна мастика, необхідно щільно закрити його кришкою і припинити, подачу палива в топку. Бітумну мастику, що спалахнула, забороняється заливати водою чи засипати снігом.

Змішування бітуму з бензином чи дизельним паливом при приготуванні бітумної мастики виконують на відстані не менш як 50 м від міс­ця варка бітуму. Температура бітуму при цьому не повинна бути біль­шою за 70 0С. Перемішувати бітум з бензином чи дизельним паливом можна лише дерев'яними лопатами. При змішуванні розігрітий бітум вливають у бензин (а не навпаки).

Бітумну мастику до місця використання транспортують у конусних бач­ках з щільними кришками. Бачок заповнюють бітумною мастикою не більш як на 3/4 об'єму. Наливають мастику в бачок за допомогою черпаків з довгими ручками. Доставляють бачки до місця роботи механізованим способом за допомогою візків.

Розігріту бітумну мастику у траншею подають з піддашшя шириною не менш як 1 м, обладнаного надійними міцними перилами. Піддашшя зміщу­ють у сторону від місця накладання ізоляції на 1-1,5 м. Замість нього іноді використовують перекидні містки. Забороняється ставити бачки безпосередньо у бровки траншей.

Розігріту бітумну мастику у траншею подають з піддашшя шириною не менш як 1 м, обладнаного надійними міцними перилами. Піддашшя зміщу­ють у сторону від місця накладання ізоляції на 1-1,5 м. Замість нього іноді використовують перекидні містка. Забороняться ставити бачки безпосередньо у бровки траншей.                     

Гарячу мастику подають у траншею, закріпивши до бачка вірьовку з карабіном. Приймати бачок можна лише після надійної установки його на дно траншеї. Бітумна гідроізоляція має ряд недоліків, один з яких схильність до старіння під дією теплоти, світла і повітря, після чого вона стає крихкою, твердою і розтріскується.