При розігріванні грунту електричним струмом за допомогою глибинних чи поверхневих електродів необхідно огороджувати зону прогріву грунту, на огорожу вивішувати запобіжні надписи і влаштовувати світлову сигналізацію. Відстань від огородження до контуру прогріваної ділянки повинна бути не менша за 3 м. При прогріві грунту природної вологи допускається напруга до 380 В. За процесом електропрогріву грунту повинен спостерігати електромонтер, якого треба забезпечити необхідними засобами індивідуального захисту від ураження електрострумом.
Тимчасові електролінії від трансформатора до прогріваної ділянки повинні бути виконані ізольованими проводами і укладатись на козелки висотою не менше 0,5 м над землею. Справність електрообладнання, ізольованих проводів необхідно перевіряти щоденно, а також після перенесення обладнання 1 перекладки проводів в інше місце.
При розігріванні мерзлого грунту за допомогою пари чи гарячої води необхідно вживати заходів по утепленню трубопроводів. Обслуговувати установки дозволяється лише особам, які пройшли спеціальне навчання та інструктаж техніки безпеки. Основний вид травм при цих роботах - це опіки. При цьому треба вжити заходів щодо захисту робітників, постійно стежити за показниками манометра, який фіксує робочий тиск в установці. Всіх робітників треба забезпечити спецодягом, крім того, на робочих місцях вивішуюють попереджуючі знаки.
Розморожувати мерзлий грунт можна також за допомогою рідкого палива. При цьому особливу увагу слід звернути на експлуатацію компресорних установок, форсунок і посудин з рідиною, а також на всі вимоги протипожежної безпеки.
3.4. Розробка грунту вибуховим методом
Для виконання земляних робіт при будівництві магістральних каналів, тунелів та інших видів робіт останнім часом широко застосовують вибухи.
Вибуховий спосіб рихлення грунту можна використати тоді, воли будівництво ведеться далеко від населених пунктів і якщо обсяг рихлення досить великий. Де початку ведення вибухових робіт необхідно отримати дозвіл на ці роботи від безпосередньо контролюючих організацій з зазначенням терміну його дії.
Згадані роботи ведуться відповідно до "єдиних правил безпеки при вибухових роботах".
Організації, що ведуть вибухові роботи, зобов'язані мати:
- затверджену документацію на право проведення робіт;
- склади для зберігання вибухових матеріалів (ВМ);
- спеціально обладнаний транспорт для перевезення їх;
- персонал, що керує виконанням вибухових робіт.
До вибухових робіт допускаються особи, що пройшли спеціальну підготовку, не молодші за 19 років, які мають стаж роботи не менше одного року вони повинні скласти екзамени перед кваліфікаційною комісією і отримати "єдину книжку підривника".
При одночасній роботі двох і більша підривників призначають старшого (бригадира), який мав стаж роботи підривника не менше як один рік, про що робиться відповідний запис у наряді-допуску. Не рідше одного разу в два роки комісія від горно технічного нагляду перевіряв знання підривників "Єдиних правил безпеки".
Для запобігання нещасних випадків з людьми від обломків зруйнованої породи перед початком підривних робіт треба визначити межі небезпечної зони. Дороги, підходи, стежки, що ведуть в небезпечну зону, охороняють спеціально призначені особи, причому кожен пост охорони повинен бути в полі зору суміжних з ним постів.
Радіус небезпечної, зони залежить від умов підривних робіт, сили повітряної хвилі, сейсмічної дії і дальності розлітання кусків породи. Цей радіус визначають в кожному конкретному випадку за методикою, що наведено в "Єдиних правилах безпеки при вибухових роботах".
Вибухові матеріали (ВМ), що використовуються при виконанні підривних робіт, розподіляються на вибухові речовини (ВР) і засоби підриву (ЗП). Всі ВР мають загальну властивість - небезпеку при перевезенні і використанні їх при виконанні робіт, вони легко підриваються від ударів, тертя, іскри чи вогню, тому забороняється штовхати, кидати, волочите, кантувати ящики з ВР, щоб запобігти їх підриву.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.