Згідно з ПУЕ та ДЕСТ 12.І.009-76 зануленням називається навмисне з’єднання металевих частин електроустановки, які звичайно не перебувають під напругою, з нульовим захисним провідником. Провідники, цю замуляють корпуси окремих струмоприймачів з’єднують не безпосередньо з нульовою точкою, а із спеціально прокладеним нульовим провідником, який має надійне металеве з'єднання: з нульовою точкою генератора або трансформатора. •
Занулення е одним з основних засобів захисту людей від ураження електричним струмом в установках напругою до 1000 Ь. Захисна дія занулення полягає у тому, що при пробої захисної ізоляції на струмоприймачі виникають умови для утворення струмів короткого замикання, які швидко вимикають пошкоджена електрообпадання від електричної мережі, тобто зменшують тривалість небезпечної напруги на корпусі обладнання, чим ліквідують небезпеку ураження струмом. Швидке і повне зняття напруги з пошкодженого устаткування є основою захисної дії занулення.
Ізоляція токоведучих частин
Однією з головних умов безпеки електроустановок є надійна ізоляція. Для цього покривають токоведучі частини шаром діелектрика, що забезпечує надійну експлуатацію електроустановок. Електрична ізоляція характеризується певними діелектричними властивостями - електричним опором. В електричних установках опір ізоляції струмоведучих частин нормується.
Опір ізоляції між будь-якими провідниками, а також між провідниками і землею повинен складати не менш як 0,5 МОм. ПУЕ встановлює певні норми щодо властивостей ізоляції. Матеріал ізоляції повинен відповідати навколишньому середовищу і особливостям експлуатації електроустановки, бути стійким до дії агресивного середовища, вологи, нагріву і механічних дій.
Пошкодження ізоляції може виникнути в результаті механічної дії, старіння, електричного пробою тощо.
Причиною старіння ізоляції в дія температури, яка виникає при нагріванні провідників струмами навантаження та струмами короткого замикання, дія високої відносної вологості повітря, хімічних речовин, прямих сонячних променів та інших чинників. Перенапруги в мережі призводять до електричних пробоїв. Механічні дії (удари, тертя, кручення та ін.) пошкоджують ізоляцію, внаслідок чого оголюються струмоведучі частини електроустановки.
Згідно з ПТЕ стан ізоляції електричних установок визначають періодичними оглядами та вимірюванням електричного опору. Опір ізоляції визначають спеціальними електровимірювальними приладами після вимикання всіх джерел живлення. Виміри проводяться для всіх електроустановок, що вводяться в експлуатацію, або тих. Що пройшли ремонт чи реконструкцію.
У гідромеліоративних організаціях повітряні ЛЕП виконують неізольованими стальними і алюмінієвими проводами на фарфорових або скляних ізоляторах. Провідники підвіюють на відповідних відстанях від землі, дахів будинків, доріг тощо. Від будинків і споруд електричні лінії розмінують на такій відстані, щоб не допустити небезпечного наближення або торкання провідників.
Електробезпека забезпечується також застосуванням стаціонарних огороджень, блокуванням і сигналізацією. Огородження мають кришки чи двері, які забезпечуються замками, сигналізацією або блокуванням. Блокування не дозволяє відкривати кришки чи двері при наявності напруги.
Для зменшення імовірності ураження електричним струмом використовують малі напруги, номінальне значення яких не перевищує 42 В.
Напруга до 42 В використовується в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних приміщеннях для живлення ручного електричного інструменту (дрель, гайковерти, паяльники, пили, рубанки), переносних ламп, світильників місцевого, стаціонарного освітлення і тих, що розміщені над підлогою нижче 2,5 м.
Напруга не вище 12 В використовується для живлення ручних переносних ламп в особливо небезпечних умовах (в кабельних колодязях, оглядових ямах та ін.).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.