Основные тенденции социального развития коллектива в экономически развитых странах. Способы активизации трудовой деятельности персонала предприятия. Принципи праксеології — новий напрямок розвитку мотивації на підприємстві, страница 14

Європейські країни мають приклади інших моделей взаємодії науково-техніч­них ідей. На специфіку організації інноваційного процесу в цих країнах вплинув ряд обставин. Насамперед, європейські фірми як носії науково-технічного прогресу ма­ють істотні обмеження в порівнянні з американськими корпораціями — порівняно вузь­кий націо­нальний ринок. Капіталовкладення в наукові розробки вимагають значних масштабів виробництва для рентабельності результатів. У свою чергу таке вироб­ницт­во повинне мати широкі ринки збуту. З цієї причини інноваційні процеси в Європі стали стикатися з обмежуючими рамками національних ринків: при не­ве­ликих об­ся­гах реалізації вартість наукоємного продукту зростала, а конку­рент­о­сп­ро­мож­ність падала. У цих умовах для підвищення ефективності виробництва й конку­рен­то­спро­мож­ності товарів була створена міжнародна кооперація європей­сь­ких фірм, що доз­во­лила розширити масштаби ринку за рахунок їх інтеграції. Іншим фактором, що вплинув на механізм інноваційного процесу в європейських країнах, був конкурент­ний тиск американських і японських фірм. Відставання у сфері нау­кових досліджень призводило до втрати конкурентних позицій на своєму власному ринку. Це підш­тов­ху­вало до об’єднання капіталів і стимулювало інтеграцію фірм. Ефект інтеграції поз­на­чився не тільки на розширенні інноваційного процесу, але й на ефективності роз­по­ділу праці при організації спільних проектів і об’єднанні наукових потенціалів різних фірм. Як показує європейський досвід, угоди про ко­операцію укладають насам­пе­ред між фірмами, що мають досягнення в тій чи іншій сфері майбутнього спільного проекту.

Відзначаючи особливості інноваційного процесу в різних країнах, варто під­крес­лити, що якщо в США і Японії є підстави для дискусії про більш значний внесок малого бізнесу в сучасні напрямки НТП, то для європейських країн картина досить прозора: головними лідерами інноваційного процесу є великі й найбільші корпо­ра­ції. Саме їх частка вкладень і державних субсидій є найбільшою.

Формування моделі інноваційної системи, яка має стати складовою промис­ло­вої стратегії в Україні, набуває своїх особливостей. По-перше, домінування три­ва­­лий час спе­ци­фіч­ної планової моделі трансферу технологій призвело до підриву ін­но­ваційної бази про­мис­ло­вості України. По-друге, з ряду причин використання но­вої тех­ніки та тех­но­логії за ос­тан­ні роки були фрагментарними, домінували тра­ди­цій­ні технології. Це зу­мов­лює проник­нен­ня іноземних технологій на вітчизняний ринок. По-третє, недостатня ско­ординованість дій різних суб’єктів інноваційного простору. Внаслідок відсутності дію­чої моделі ухвалення рішень та відповідної ін­фор­маційної бази досить складною є роз­роб­ка гнучкої іннова­цій­ної політики, адек­ватної як внутрішнім умовам й курсу реформ, так і економічній стра­тегії України у світовій політиці. Ця стратегія повинна бути орієнто­ваною на освоє­н­ня базових інновацій, які дозволяють перейти до нових технологічних структур вироб­ни­цт­ва й забезпечити конкурентоспроможність підприємства на світовому ринку.

8. Проблеми соціальної відповідальності та етики бізнесу у менеджменті

Підприємець працює у внутрішньому та зовнішньому середовищі своєї влас­ної організації, власного бізнесу. Він, перш за все, — людина, яка має право ви­бо­ру: "Зробити певну справу так чи інакше?" У зв’язку з цим підприємець обирає етич­ні норми, правила щодо ведення справи, а також будує свої дії щодо внутріш­ньо­го та зовнішнього оточення його організації.

Етика — це принципи, що відрізняють правильну поведінку від неправильної. Етичні норми — система загальних цінностей і правил етики, що вимагає органі­за­ція від своїх співробітників. Соціальна відповідальність — дії організації щодо благополуччя суспільства на добровільних засадах, а не за вимогами закону. Юридична відпо­ві­дальність — дотримання конкретних законів і норм державного регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація.