Серед 12 країн, що подали в базу даних європейської програми EUROHIS “Здоров’я для всіх” відомості про стан здоров’я своїх громадян, Україна займає передостаннє місце. Причини – в основному соціальні:
ü різке зниження імунітету;
ü погане харчування;
ü низька якість медичного обслуговування;
ü низький стан екологічної безпеки навколишнього середовища.
За висновком голови Ради з питань національної безпеки Г.Крючкова є всі підстави вести мову про глибоке порушення в Україні природного механізму відтворення населення, про небезпечне погіршення його кількісних і якісних характеристик, що створює реальну загрозу національній безпеці.
До нашої армії, яка фактично стала робітничо-селянською, приходить поповнення здебільшого з бідних сімей, у третини якого діагностують по 2 захворювання, у кожного дев’ятого – три, а у 5% - по 4 і більше. Мінімально необхідному рівню не відповідає фізична підготовка 70% призовників. Майже 1/5 частина з них має, за офіційною термінологією, „дефіцит маси тіла”, тобто є дистрофіками. Майже 1/2 військовослужбовців першого віку служби психічно не готові виконувати службові обов’язки. До цього слід додати, що торік (2002) близько 15% нового поповнення Збройних Сил не мало повної середньої освіти!
Ми потрапили немов у зачароване коло: кризовий стан економіки, втрата мільйонів людей, відкинутих за межу виживання, страта впевненості у своєму майбутньому і майбутньому своїх дітей знижують народжуваність, призводять до зростання захворюваності і смертності. А зниження рівня здоров’я на фоні загального зубожіння більшості гальмує вихід суспільства із стану тотального знесилення, паралізує волю, фізичні та моральні сили особистості. В результаті населення втрачає здатність бути активним суб’єктом оздоровлення економіки і всього суспільного буття.
Що ж робити?
Потрібно розірвати це хибне коло. Вихід із цієї ситуації можливий лише на основі радикального поліпшення стану справ в економіці і соціальній сфері, істотного підвищення життєвого рівня населення. А конкретній особистості слід формувати установку на здоровий спосіб життя, пам’ятаючи відомий вислів: „Спасіння потопаючих - справа рук самих потопаючих”. Саме усвідомлення цієї істини спонукало Міністерство освіти і науки України запровадити в усіх навчальних закладах вивчення основ валеології – науки про здоров’я і здоровий спосіб життя.
Якщо проаналізувати історичні аспекти відношення суспільства, держави до здоров’я своїх громадян, то у всі часи пріоритет у переліку загальнолюдських цінностей завжди належав здоров’ю. Саме так було, наприклад, у Древній Греції, де культ тіла підносився в ранг державних законів, а в Древній Спарті заняття фізичними вправами були обов’язковими (і суворо контролювалися державою) для всіх громадян.
Свого часу в Україні, в Запорізькій Січі функціонувала ефективна система фізичного виховання, основу якої складали віковічні звичаї українського народу.
Однак за радянські часи держава фактично переклала відповідальність за здоров’я своїх громадян на одних лише лікарів. Було створено величезну кількість медичних закладів, готувалися медичні кадри, але абсолютно не проводилося валеологічної освіти населення, не формувалася установка на підтримання власного здоров’я, на здоровий спосіб життя. Людина розглядалася як колесико і гвинтик, як механізм, завдання якого було самовіддано працювати на будовах комунізму. Завдання ж лікарів – вчасно ремонтувати ці механізми, які спрацьовувалися.
В країні не існувало пріоритету здоров’я. Більше того, соціальний захист держава гарантувала перш за все хворим, навіть не дивлячись на те, що в переважній кількості випадків винуватцем у власній патології виявлялася сама людина.
Складалася парадоксальна ситуація: хто менше дбав про своє здоров’я і вкладав менше зусиль у формування валового національного продукту, від цього продукту одержував більше, ніж здоровий.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.