Від надійності технічних систем в багатьох випадках залежить ризик виникнення виробничих аварій. Надійність будь-якої технічної системи з часом змінюється. Ключовим поняттям теорії надійності є відмова. Для технічних систем відмова – це порушення працездатності об’єкта. Стосовно людини відмову можна розглядати як незворотне порушення життєдіяльності організму, тобто смерть.
В життєвому циклі будь-якої технічної системи виділяють три періоди (див. рис.1): початковий етап експлуатації системи, коли іде процес припрацьовування і ризик відмови досить високий. Другий етап – період відносно безпечного експлуатування технічної системи з мінімальною ймовірністю поломки. І нарешті, третій етап – період зношування, спрацювання, коли система вичерпує свій ресурс і ймовірність відмови зростає до 100%.
Рис. 1. Зміна надійності (інтенсивності відмов) з часом.
1 – період припрацювання;
2 – період нормальної роботи;
3 – період старіння.
Більшість вітчизняних підприємств знаходяться в 3-й стадії – стадії спрацювання, фізичного зношення. Тому ризик на українських підприємств, особливо ПНО, підвищений. Висновок: при експлуатації техніки слід своєчасно її оновлювати, не допускати, щоб вона працювала на стадії виснаження, особливо, якщо це загрожує серйозним аваріям із катастрофічними наслідками.
Аналогічна залежність має місце і для біологічних систем.
Для живих організмів відмови можна класифікувати як природні (проявляються на початковому етапі функціонування організму через генетичні аномалії, вроджені дефекти, порушення механізмів адаптації); випадкові (нещасні випадки, порушення гомеостазу внаслідок сильних або тривалих фізичних, хімічних, біологічних подразників) і деградаційні відмови (пов’язані зі старінням організму, накопиченням дефектів, хронічних хвороб).
Відповідно цій класифікації можна виділити три стадії життєдіяльності людського організму: 1) припрацювання (0-1 рік), коли ймовірність відмови досить значна; 2) розквіту і зрілості (1-60 років), коли ймовірність відмови мінімальна і визначається лише випадковими обставинами; 3) деградації або зношування (60 і більше років), коли ймовірність смерті різко зростає. Звичайно, вікові межі цих періодів для кожного індивідууму досить різняться. Суттєва різниця вікових стадій також і для населення різних регіонів, держав, етнічних груп. І якщо причини відмов на першій стадії (припрацювання) в європейських державах практично однакові (вроджені аномалії, так званий перинатальний стан, хвороби органів дихання травлення, інфекція тощо) і різняться тільки кількісно, то для другої стадії (зрілості) причини смерті українців досить специфічні. Наші співвітчизники найчастіше помирають від хвороб системи кровообігу, новоутворень (в основному злоякісних), нещасних випадків у побуті, хвороб органів дихання. Період стабілізації відмов, коли відмови виникають дуже рідко і можуть вважатися випадковими (в основному через нещасні випадки, травми, отруєння тощо) – для українців дуже короткий, обмежений віком 35 років. Після цього починається період спрацювання, коли в біологічній системі накопичуються дефекти, котрі призводять до швидкої (починаючи з 50-річного віку) деградації системи. Цим пояснюється і низька очікувана тривалість життя українців (68 років), на 10-12 років нижча, ніж в розвинених державах.
4. Імовірнісний аналіз безпеки
Відповідно формулі (1) ступінь ризику оцінюють за двома критеріями: рівнем імовірності небажаної події і тяжкістю її наслідків.
Від цих двох складових залежить реагування на можливу небезпеку, розробка і вжиття профілактичних заходів щодо попередження небезпеки, зменшення ризику її виникнення.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.