Тому громадськість дуже ворожо сприймає ризик по вимушеності (атомна енергетика), особливо, коли немає засобів захисту від неї і суть небезпеки мало зрозуміла. Очевидно, саме тому жінки і поставили атомну енергетику на перше місце серед усіх небезпек. З іншого боку, те, що добре відомо, перестає викликати страх (цигарки, наркотики, їзда на мотоциклі тощо). Взагалі, сучасні городяни більше бояться коня на пасовищі, ніж автомобіля, що на великій швидкості рухається повз них.
Якщо переконати громадськість про переваги, скажімо, атомної енергетики і її відносну безпеку над тією шкодою, яку вона завдає населенню через невелике, але таки надлишкове радіаційне опромінення, можна вести мову про перехід ризику із категорії „примусовий” в категорію „добровільний”. Але для цього треба проводити відповідну роботу з населенням шляхом публікацій статей у ЗМІ, виступів на телебаченні провідних вчених, організації „круглих столів” тощо. Зрозуміло, що це потребує часу, коштів, підготовки, ініціативи з боку державних структур. Але без подібної роботи марно сподіватися на одержання підтримки і розуміння з боку широких верств населення.
6. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
Концепція прийнятного ризику ілюструється так званою діаграмою Фармера, яка в графічному вигляді відображає залежність наслідків А від імовірності Р.
Оскільки ризик – це добуток двох величин – імовірності Р і наслідків (збитків) А, то в графічному вигляді будемо мати сімейство кривих
Ri = Pi•Ai = const
(гіпербол), на полі можливих наслідків. Прийнятним вважається такий ризик Rгран, який поділяє це поле наслідків на дві зони: зону небезпечних ситуацій і відносно безпечну зону. Кожній зоні відповідають свої ризики. Припустимий і неприпустимий ризики знаходяться по різні сторони кривої Rгран . Сама крива Rгран зображує гранично допустимий ризик при різних ймовірностях небажаних наслідків.
Згадаймо приклад про відмову двигуна літака в повітрі і зіткнення автомобілів на автостоянці. В обох випадках ризик за величиною збитків прийнятний. Але очевидно, що частота випадків і збитки зворотно пропорційні: чим більше частота, тим менше повинні бути збитки і навпаки.
В масштабах держави прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.
Для кожної особи свій рівень прийнятності тієї чи іншої небажаної події. Розглянемо, наприклад, гру в карти на гроші. Для нас допустимим є ризик програти, наприклад, 100 грн. за 1 вечір. Тоді за 2 вечори допустимо програти 200 грн., за 3 – 300 грн, за 10 вечорів – 1000 грн. Таким чином, допустимий крупний програш, якщо частота цієї події (імовірність) не перевищуватиме 0,1, тобто 1 раз на 10 днів.
Діаграма допустимого ризику буде виглядати таким чином:
У світовій практиці прийнятним для суспільства є індивідуальний ризик загибелі людини Rдоп = 1*10-6.
З урахуванням соціальних факторів концепцію прийнятного ризику можна пояснити таким чином (див.рис.3).
Рис. 3. Концепція прийнятного ризику
Якщо вкладати кошти на зменшення ризику виникнення
техногенних аварій, впроваджуючи прогресивні технології, системи керування
небезпечними виробничими процесами тощо ризик 
зменшується
за експоненційною кривою. Але при цьому ( в масштабах держави) зростає
соціальний ризик 
. Це означає, що буде
зменшуватися фінансування соціально-економічних програм, виплати стипендій, пенсій,
допомоги по безробіттю, фінансування медицини тощо. Зростатимуть захворюваність
населення, погіршаться умови його життєдіяльності, виникатимуть страйки,
мітинги, соціальна напруженість в суспільстві.
Сумарний ризик 
має вигляд параболи з
мінімумом, що дорівнює величині знехтуваного ризику – 10-8.
Допустимим вважається ризик порядку 10-6, величина якого прийнята в
законодавчому порядку в багатьох розвинених країнах.
7. Управління ризиками
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.