Актуальність проблеми безпеки людини в сучасному суспільств. Ситуація з безпекою людини в Україні. Модель життєдіяльності людини. Напрямки забезпечення безпечної життєдіяльності. Основні положення теорії безпеки людини. Класифікація небезпек, страница 34

Робоче місце – це зона розташування людини  разом з  необхідними технічними засобами, за допомогою яких відбувається трудова діяльність людини. Іноді предмет діяльності може знаходитися за межами робочого місця (наприклад, дистанційне керування небезпечними процесами). Робоче місце обладнується засобами відображення інформації (сигнальними лампами, наприклад), органами управління (важелями, тумблерами) та допоміжним оснащенням.

Організацією робочого місця називають комплекс заходів щодо його обладнання засобами та предметами праці з розташуванням їх у визначеному порядку з метою досягнення безпеки діяльності, максимальної продуктивності  і комфортності роботи людини.

При оснащенні робочого місця потрібно враховувати такі вимоги:

·  робочий простір за розмірами має бути достатнім для здійснення людиною необхідних рухів та переміщень;

·  фізичні, зорові та слухові зв’язки людини з обладнанням мають бути достатніми, аби працювати без напруження;

·  рівень освітлення має відповідати нормативним вимогам;

·  рівень шуму, вібрацій, електромагнітного випромінювання та інших шкідливих чинників не повинен перевищувати допустимих величин;

·  у випадку неможливості зниження рівня шкідливих чинників мають бути відповідні засоби індивідуального захисту;

·  розташування робочих місць у приміщенні повинно бути оптимальним і  передбачати достатні проходи для працюючих.

Засоби відображення інформації мають забезпечити своєчасність отримання людиною потрібної інформації для її аналізу, логічної обробки та прийняття потрібного рішення.

Відображена інформація повинна відповідати наступним вимогам:

ü за змістом – адекватно відповідати запитам оператора;

ü за формою – відповідати психофізіологічним можливостям оператора для її сприймання і опрацювання.

Органи керування повинні забезпечити перехід дій від людини до машини. Вони повинні бути надійними в роботі та зручними у користуванні, не допускати аварій, травм при перевантаженнях та помилкових діях людини. Вони повинні також не призводити до зайвих, малоефективних та втомлюючих рухів людини в процесі роботи.

За призначенням органи керування ділять на 4 основних класи:

-  для вмикання, вимикання, перемикання;

-  для виконання повторних операцій;

-  для безперервного регулювання;

-  для аварійних ситуацій.

Органи керування мають захищати від випадкового або довільного вмикання (механічний опір, блокування, укриття їх тощо).

При організації робочого місця враховують основні антропометричні параметри людини, які потрібні, зокрема, для розрахунку найважливішої характеристики робочого місця – зони досягнення моторного поля. 

Моторне поле – це простір робочого місця, в якому людина здійснює рухові дії для виконання робочого завдання. Під зоною досягнення моторного поля розуміють частину простору, обмежену крайніми точками, яких можуть досягнути руки та ноги людини, котра не змінює свого положення. В цій зоні мають бути розміщені  органи керування та інші технічні засоби.

Розрізняють зони легкого та оптимального досягнення. Легке досягнення – при русі рук у плечовому суглобі з опорою. Оптимальне досягнення – рух у ліктьових суглобах з опорою. 

При організації робочого місця  потрібно враховувати:

·  ступінь рухливості роботи людини (сидячи, стоячи, або сидячи-стоячи);

·  конфігурацію та спосіб розміщення індикаторів і органів керування;

·  потребу в огляді робочого простору;

·  необхідність використання робочої поверхні для  записування інформації, розміщення телефонів, факсів, розташування клавіатури, документів, інструкцій тощо. 

Неабияке значення має правильний вибір робочого сидіння. Конструкція робочого сидіння має забезпечувати підтримку основної робочої пози, не утруднювати робочих рухів, забезпечувати зміну положення, зручні умови для відпочинку.

4.  Ергономічні вимоги до режимів праці й відпочинку