(Згадаймо, нині Україна за ІЛР займає 102 місце в світі серед 173 держав).
Від чого залежить рівень безпеки конкретної особи? Насамперед:
ü від ступеню агресивного впливу оточуючого середовища (довкілля, побут, транспорт, дозвілля, виробництво, соціальні відносини тощо – див. рис. 1.);
ü від державної системи підтримки безпеки людини (пожежна охорона, органи правопорядку, цивільна оборона, охорона праці, охорона здоров’я тощо);
ü від індивідуальної захищеності особи (психофізіологічний стан, мотивація, знання, уміння, користування індивідуальними засобами захисту тощо).
4. Напрямки забезпечення безпечної життєдіяльності
Основними напрямками роботи із забезпечення безпечної життєдіяльності населення, згідно з Концепцією національної безпеки України, визначено:
· охорону і безпеку праці на виробництві:
· екологічну безпеку;
· продовольчу безпеку;
· безпеку життєдіяльності у соціально-трудовій сфері (оплата праці, доходи, рівень життя та рівень бідності, охорона та збереження здоров’я, зайнятість та безробіття, демографічний розвиток);
· безпеку життєдіяльності у невиробничих умовах (профілактика травматизму невиробничого характеру);
· безпеку життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій.
За кожним із цих напрямків на всіх рівнях управління функціонують відповідні державні служби, створені ради (комітети, комісії), що регулюють роботу із забезпечення безпечної життєдіяльності та контролюють виконання відповідних програм, планів, заходів.
Координація роботи всіх цих комісій, комітетів здійснюється на рівні Національної Ради з питань безпеки життєдіяльності.
Для формування мотивацій, знань і умінь щодо індивідуального захисту від небезпек 12 березня 2001 р. Міністерством освіти і науки України затверджено Концепцію освіти з напряму „Безпека життя і діяльності людини”. В ній передбачено організацію навчання із БЖДЛ на всіх ланках освіти – від дошкільного етапу до післядипломної освіти.
Прослідкуємо, як згідно цієї концепції мотивується динаміка складових захисту людини впродовж її життя.
БЖД – це нормативна навчальна дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка вивчає небезпеки, що загрожують людині, закономірності їх виникнення та способи захисту від них.
Мета вивчення дисципліни – сформувати у людини світогляд щодо безпеки, звичку розпізнавати, прогнозувати і попереджувати можливі небезпеки, а якщо вони виникли – вміти від них ефективно захищатися.
Якщо зобразити всі науки про безпеку людини у вигляді дерева, то стовбуром його буде дисципліна БЖД, а окремими гілками, відгалуженнями – Охорона праці, Пожежна безпека, Комунальна гігієна, Ергономіка, Інженерна психологія, Цивільна оборона тощо. Тобто БЖД не вирішує спеціальних проблем безпеки – це справа інших, спеціальних дисциплін, але БЖД забезпечує загальну освіту в галузі безпеки, є підґрунтям, фундаментом для всіх без винятку наук про безпеку.
5. Основні положення теорії безпеки людини
Основні положення БЖД базуються на аксіомі про потенційну небезпеку, яка стверджує, що:
ü будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною, і розробити абсолютно безпечного виду людської діяльності неможливо;
ü небезпеки, реалізуючись у просторі і в часі, завдають шкоду людині у вигляді нервових потрясінь, хвороб, травм, інвалідних на летальних наслідків тощо.
Дамо визначення деяким термінам. Як розуміти поняття „безпека”?
В ДСТУ 2293-99 термін „безпека” визначено як „стан захищеності особи від ризику зазнати шкоди”. Під ризиком розуміють міру небезпеки, що вказує як на можливість (ймовірність) спричинення шкоди будь-яким фактором, так і на величину цієї шкоди. Небезпека ж сама по собі лише вказує на потенційну можливість спричинення шкоди.
Тож безпеку можна характеризувати як такий стан діяльності, при якому з визначеною ймовірністю (допустимим ризиком) виключено прояв небезпек. А що ж тоді означає „небезпека”?
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.