Як же реалізується одне з фундаментальних, гарантованих державою прав людини – право на безпеку? Адже рахунок людських втрат від надзвичайних ситуацій - в повсякденному житті, побуті й на виробництві – вимірюється тисячами. Лише в транспортних аваріях, пожежах, на воді чи від травмувань на виробництві у нас гине більше людей, ніж полягло наших співвітчизників упродовж всієї війни в Афганістані.
В Україні нещасні випадки посідають третє місце серед основних причин смертівід хвороб системи кровообігу та новоутворень. У країні щороку зазнають ушкодження здоров'я приблизно 2 млн. людей, смертельно травмується більше 70 тис. осіб, або близько 200 осіб щодня, що майже удвічі перевищує зазначені показники 1986 року та в декілька разів — аналогічні показники у розвинених країнах світу. Близько 99 відсотків усіх померлих від нещасних випадків загинуло у побуті. За останні п'ять років від нещасних випадків невиробничого характеру в Україні загинуло 363 745 осіб, з них - 9 488 дітей віком до 14 років.
(З доповідної записки засідання Колегії МОНУ
«Про стан побутового травматизму серед вихованців,
учнів, студентів та заходи щодо його профілактики»
від 22.12.2005 р.)
Звернемося до статистики. За роки незалежності Україна втратила близько 4,5 млн. своїх співвітчизників, середня тривалість життя скоротилася на 7-10 років, смертність перевищує народжуваність у 2,5 рази, близько 80% українських громадян живуть нижче рівня бідності. (За іншими даними – 27%, або 13 млн. наших громадян належать до категорії бідних. Указом Президента України в 2001 році затверджена „Стратегія подолання бідності”, в якій вперше на офіційному рівні визнано проблему бідності дано визначення терміну „бідність”. Україна як член ООН, взяла на себе зобов’язання до 2015 року викорінити злидні, побороти інфекційні хвороби, зменшити смертність, створивши сприятливе для людини екологічне середовище). За рівнем людського розвитку Україна посідає нині 102 місце серед 173 країн світу.
За темпами зараження СНІДом Україна увійшла в першу шістку держав світу. П’ять перших місць займають африканські країни, а на шостому місці – Україна, лідер серед Європейських держав. Нині кількість хворих на СНІД в Україні – близько 3 тис., інфіковано – близько 700 тис. осіб. Прогнозують, що пік епідемії припадатиме на 2010-2020 роки: вимре близько 3 млн. осіб!
За даними березня 2006 р. 416 тисяч українців у віці 15-49 років живуть з ВІЛ/Снідом. Це складає 1,7% від загальної кількості населення.
У березні 2006 р. кількість офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих у Полтаві становила 650 осіб, проте фахівці вважають, що реально цю цифру слід збільшити принаймні у 5 разів. Зросла кількість інфікування статевим шляхом.
Фахівці вважають, що українців можна назвати однією з найбільш хворих націй («хворих» в буквальному смислі слова): щороку за лікарською допомогою звертається близько 2/3 населення (близько 33 млн. випадків захворювань). Характеру справжньої епідемії набирає туберкульоз: тільки офіційно зареєстрованих в Україні налічується близько 2 млн. хворих на туберкульоз – 4,1% населення, близько 30 хворих щоденно помирають. А туберкульоз, в основному, - хвороба бідних.
На боротьбу з туберкульозом держава виділяє 9 грн. на місяць на одного хворого, (на одного ВІЛ-інфікованого – близько 5 грн/міс.). Через брак коштів закриваються диспансери і лікарні, хоча щороку реєструється 36 тис. нових випадків захворювань, а 11 тис. наших співвітчизників щорічно помирають від туберкульозу.
Тож про яку безпеку може йти мова, якщо людина хвора і перебуває за межею бідності?
Від чого вмирають люди в Україні? На першому місці стоїть смертність від хвороб системи кровообігу – інфаркти, інсульти. На другому місці – смертність від онкологічних хвороб (рак). На третьому місці – смертність у побуті від травм, отруєнь та інших нещасних випадків.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.