Так, наприклад, було проведене соціологічне опитування трьох груп громадян США: жінок, студентів і бізнесменів. Їм пропонувалося розташувати 30 можливих факторів, які призводять до передчасної загибелі людей у порядку зменшення їх небезпеки для людини.
В результаті опитування з’ясувалося, що найнебезпечніші з точки зору громадськості фактори, що загрожують здоров’ю і життю людей, далеко не завжди є такими насправді. Жінки і студенти на 1 місце поставили атомну енергетику, а бізнесмени – вогнепальну зброю. Насправді ж, атомна енергетика займає в переліку статистичних даних факторів, від яких гинуть люди у побуті, 20 місце. На 1 місці стоїть... куріння, на 2 місці – алкоголь, на 3 - автотранспорт, на 4 – вогнепальна зброя.
Чому ж така розбіжність між статистичними даними і соціологічним опитуванням? Вона пояснюється різним психологічним сприйняттям добровільного ризику і вимушеного. Багато людей залюбки йдуть на великий ризик заради розваги, займаються небезпечними видами спорту (слалом, дельтапланеризм, альпінізм) вважаючи, що життя було б неповноцінним без присмаку небезпеки. І куріння, і швидка їзда на автомобілі теж належать саме до категорії добровільного ризику. Отже, це одна з причин, чому ці види ризику люди знаходять цілком допустимими. Більше того, існує думка, що свобода ризикувати власним життям є невід’ємним елементом прав людини. А примушення до такого ризику – є навпаки, зазіханням на права людини щодо її безпеки. Наприклад, проживання в екологічно забрудненому районі – ризик вимушений.
Тому громадськість дуже ворожо сприймає ризик по вимушеності (атомна енергетика), особливо, коли немає засобів захисту від неї і суть небезпеки мало зрозуміла. Очевидно, саме тому жінки і поставили атомну енергетику на перше місце серед усіх небезпек. З іншого боку, те, що добре відомо, перестає викликати страх (цигарки, наркотики, їзда на мотоциклі тощо). Взагалі, сучасні городяни більше бояться коня на пасовищі, ніж автомобіля, що на великій швидкості рухається повз них.
Якщо переконати громадськість про переваги, скажімо, атомної енергетики і її відносну безпеку над тією шкодою, яку вона завдає населенню через невелике, але таки надлишкове радіаційне опромінення, можна вести мову про перехід ризику із категорії „примусовий” в категорію „добровільний”. Але для цього треба проводити відповідну роботу з населенням шляхом публікацій статей у ЗМІ, виступів на телебаченні провідних вчених, організації „круглих столів” тощо. Зрозуміло, що це потребує часу, коштів, підготовки, ініціативи з боку державних структур. Але без подібної роботи марно сподіватися на одержання підтримки і розуміння з боку широких верств населення.
6. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
Концепція прийнятного ризику ілюструється так званою діаграмою Фармера, яка в графічному вигляді відображає залежність наслідків А від імовірності Р.
Оскільки ризик – це добуток двох величин – імовірності Р і наслідків (збитків) А, то в графічному вигляді будемо мати сімейство кривих
Ri = Pi•Ai = const
(гіпербол), на полі можливих наслідків. Прийнятним вважається такий ризик Rгран, який поділяє це поле наслідків на дві зони: зону небезпечних ситуацій і відносно безпечну зону. Кожній зоні відповідають свої ризики. Припустимий і неприпустимий ризики знаходяться по різні сторони кривої Rгран . Сама крива Rгран зображує гранично допустимий ризик при різних ймовірностях небажаних наслідків.
Згадаймо приклад про відмову двигуна літака в повітрі і зіткнення автомобілів на автостоянці. В обох випадках ризик за величиною збитків прийнятний. Але очевидно, що частота випадків і збитки зворотно пропорційні: чим більше частота, тим менше повинні бути збитки і навпаки.
В масштабах держави прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.