Метод експертних оцінок менш точний, його застосовують при неможливості проведення експерименту і відсутності статистичних даних. Для цього звертаються до фахівців у певній сфері діяльності – експертів із запитанням: яка імовірність тієї чи іншої небажаної події (імовірність відмови насоса в нашому прикладі). Експертів має бути не менше 10 осіб. Опитування повинно проводитися таким чином, щоб вони не бачили один одного і не знали відповідей один одного (для виключення можливого психологічного фактору і одержання найбільш об’єктивної інформації). Одержані дані обробляються методами математичної статистики і в результаті отримуємо реальну величину імовірності, якій можна довіряти.
Соціологічний метод. В основі соціологічного методу дослідження ризику лежить суб’єктивна концепція ризику. Саме через суб’єктивний характер оцінки небезпеки соціологічний метод як правило, малодостовірний і більш-менш надійний лише за умови, коли респонденти добре знайомі з тією чи іншою небезпекою, ступінь ймовірності якої їм пропонується оцінити. Тому для одержання достовірних даних при соціометричній оцінці важливо, щоб респонденти чітко усвідомлювали хто є „діючою особою” ризику (окрема особа, група, соціальна організація), де (в якій сфері) проявляється ризикована діяльність, що впливає (які саме фактори) і як впливає на вибір альтернативних варіантів.
Вибір – ризикувати чи не ризикувати – залежить в багатьох випадках від того, добровільно людина приймає це рішення, чи під примусом. Добровільний ризик – це спорт, альпінізм, куріння, алкоголь, їзда на автомобілі, в той час як недобровільним (вимушеним) ризиком часто можуть бути екологія, харчування, хірургічне втручання, цивільна авіація тощо. Відомо, що люди схильні приймати рішення з добровільним ризиком в сотні й тисячі разів ризикованіші, порівняно з діями, що пов’язані з ризиком вимушеним. Часто (особливо у молоді) ризик, ототожнений з небезпекою для власного здоров’я, розглядається лише як перемога над самим собою, як переборення страху. За даними ООН, наприклад, імовірність передчасно померти через добровільне викурювання однієї пачки цигарок за добу більш ніж у 100 разів перевищує ймовірність загинути від раку через вимушене надлишкове опромінення поблизу АЕС.
Так, наприклад, було проведене соціологічне опитування трьох груп громадян США: жінок, студентів і бізнесменів. Їм пропонувалося розташувати 30 можливих факторів, які призводять до передчасної загибелі людей у порядку зменшення їх небезпеки для людини.
В результаті опитування з’ясувалося, що найнебезпечніші з точки зору громадськості фактори, що загрожують здоров’ю і життю людей, далеко не завжди є такими насправді. Жінки і студенти на 1 місце поставили атомну енергетику, а бізнесмени – вогнепальну зброю. Насправді ж, атомна енергетика займає в переліку статистичних даних факторів, від яких гинуть люди у побуті, 20 місце. На 1 місці стоїть... куріння, на 2 місці – алкоголь, на 3 - автотранспорт, на 4 – вогнепальна зброя.
Чому ж така розбіжність між статистичними даними і соціологічним опитуванням? Вона пояснюється різним психологічним сприйняттям добровільного ризику і вимушеного. Багато людей залюбки йдуть на великий ризик заради розваги, займаються небезпечними видами спорту (слалом, дельтапланеризм, альпінізм) вважаючи, що життя було б неповноцінним без присмаку небезпеки. І куріння, і швидка їзда на автомобілі теж належать саме до категорії добровільного ризику. Отже, це одна з причин, чому ці види ризику люди знаходять цілком допустимими. Більше того, існує думка, що свобода ризикувати власним життям є невід’ємним елементом прав людини. А примушення до такого ризику – є навпаки, зазіханням на права людини щодо її безпеки. Наприклад, проживання в екологічно забрудненому районі – ризик вимушений.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.