Актуальність проблеми безпеки людини в сучасному суспільств. Ситуація з безпекою людини в Україні. Модель життєдіяльності людини. Напрямки забезпечення безпечної життєдіяльності. Основні положення теорії безпеки людини. Класифікація небезпек, страница 18

Об’єм інформації, що зберігається в безпосередній (короткочасній) пам’яті, залежить від того, чим сприймає людина інформацію (яким аналізатором): слухом, зором, дотиком, і що саме вона сприймає (тобто вид інформації): сигнали, слова, музику тощо. У безпосередній пам’яті зберігається практично вся інформація, але протягом лише долей секунди. Потім вона швидко втрачається, в результаті чого через 1-2 с залишається близько  восьми символів, які переходять в оперативну пам’ять.

Оперативна пам’ять дозволяє зберігати поточну інформацію на час, необхідний для розв’язання тих чи інших практичних задач. Цей час в реальних умовах змінюється від кількох секунд до кількох хвилин.

Довготривала пам’ять забезпечує зберігання інформації протягом тривалого часу (години, дні,  місяці й роки).

Інформація що потрапила у довготривалу пам’ять, з часом забувається. Крива залежності збереження об’єму інформації від  часу визначає, яка кількість елементів може бути відтворена через певний час. Засвоєна інформація найстрімкіше зменшується за перші 9 годин: зі 100% вона падає до 35%, а потім втрата інформації різко вповільнюється.

Звідси висновок: повторювати матеріал треба через 8-10 год. після першого ознайомлення з ним, краще перед сном, а потім вранці.

Сенсорномоторні реакції – це відповідні дії людини на різні відчуття, котрі сприймаються органами відчуттів. Тривалість реакції збільшується з віком, хоча з часом зростає досвід і вміння прогнозування ситуації: тривалість реакції досвідченого водія, наприклад, - 0,5-1,5 с, менш досвідченого – 1-2 с.

Емоції – це переживання людиною свого відношення до інших людей,  того, що він пізнає, що робить. Вони знаходять вираження у відчуттях, настрої, афектах людини.

Механізм виникнення емоцій пов’язаний з накопиченням у крові адреналіну, який забезпечує закономірний комплекс змін. Для емоцій характерно посилення серцевої діяльності, почастішання дихання, збільшення артеріального тиску, посилення потовиділення, збільшення тонусу м’язів, розширення зіниць  тощо. Особливо виражені ці ознаки при негативних емоціях.

Позитивні емоції сприятливо діють на організм, а негативні призводять до помилкових дій, пригніченню психіки, ступору (заціпенінню). Важливим фактором у пригніченні  негативних емоцій є воля, тобто зусилля, направлені на виконання дії при наявності перешкоди.  Для боротьби з негативними емоціями потрібно володіння повною інформацією, тренованість в екстремальних ситуаціях. 

4.  Психічні стани людини в надзвичайних  ситуаціях

В надзвичайних (екстремальних) ситуаціях людина зазнає впливу найрізноманітних подразників: тілесні пошкодження, інфекція, великі фізичні навантаження, термічний, механічний, психогенний вплив та інші небезпечні і шкідливі подразники (емоційні навантаження в результаті сімейних, виробничих конфліктів тощо). Всі ці подразники можуть викликати стан стресу.

Термін „стрес” (англійською – напруга) запропонував у 1936 р. канадський біолог Г.Сельє, який розробив і теорію стресу. Він вважав, що стрес є  необхідною передумовою функціонування, життєдіяльності будь-якої живої істоти: конфлікти організму з навколишнім середовищем підтримують у робочому стані біологічні механізми захисту від шкідливого впливу подразників, тренують їх. Отже, стрес в класичному розумінні – це сукупність захисних фізіологічних реакцій, які виникають в організмі у відповідь на дію несприятливих зовнішніх факторів (стресорів). Суть цих реакцій зводиться до перебудови функцій, що забезпечують збереження організму, його розвиток і життєдіяльність.

Зазвичай, це типові реакції, які розвиваються за трьома стадіями.

Перша – аларм-стадія, або стадія тривоги. На цій стадії відбувається мобілізація адаптаційних ресурсів організму. Людина знаходиться у стані напруженості і настороженості. Ця стадія триває від кількох годин до 2-х діб і містить в собі дві фази:

 - фаза «шоку» - загальне  розладнання функцій організму внаслідок психічного потрясіння чи фізичного пошкодження;