Радіоактивні речовини розпадаються із певно визначеною швидкістю. Час, за який розпадається половина всіх атомів радіоактивного елемента, називається періодом напіврозпаду. Цей процес продовжується безперервно. За час, що дорівнює одному періоду напіврозпаду, залишаються незмінними кожні 50 атомів із 100, за наступний аналогічний період часу 25 з них розпадуться і так далі за експоненціальним законом.
Кількість розпадів за секунду в радіоактивному зразку називається його активністю. Одиниця виміру активності речовини - Бк (беккерель):
1Бк=1 розп/с.
Несистемна одиниця активності - Ки (кюрі). Кюрі - це активність такої кількості речовини, в якій відбувається 3,7·1010 (37 млрд.) розпадів за секунду:
1Ки = 3,7·1010Бк.
Саме стільки розпадів випромінює 1 г радію за секунду.
2. Джерела радіоактивності
Всі джерела радіоактивності можна поділити на природні та штучні. Основну частину опромінення людина одержує від природних джерел. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них практично неможливо. Більше того: вся еволюція тваринного і рослинного світу відбувалася і відбувається під постійним впливом Сонячного, космічного і земного випромінювання (останнє надходить від радіоактивних речовин, що містяться у земній корі).
Структура доз, що їх отримує населення від різних джерел неаварійного опромінення протягом року складається із:
- природного радіоактивного фону, який утворений космічними і сонячними променями - 40% (200 мбер);
- медичної рентгенодіагностики - 30% (150 мбер);
- випромінювання з будматеріалів під час перебування у будинках - 20% (100 мбер);
- додаткового техногенного опромінення (телебачення, комп’ютери, проживання поблизу ТЕС, АЕС тощо) - 10% (50 мбер).
Людина зазнає опромінення двома способами - зовнішнім та внутрішнім. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні - це зовнішнє опромінення. А якщо ж радіоактивні речовини знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання чи шлунково-кишковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.
Космічне опромінення досягає Землі у вигляді протонів і більш важких ядерних частинок, що мають величезну енергію. Частина цієї енергії витрачається на зіткнення з ядрами атмосферного азота, кисня, аргона, внаслідок чого на висотах до 20 км виникає вторинне високоенергетичне випромінювання.
Воно складається із мезонів, нейтронів, протонів, електронів, а також із так званих космогенних радіонуклідів, що випадають на поверхню Землі з опадами і циркулюють у середовищі. До них відносять 14 радіонуклідів (тритій, вуглець-14, берилій-7, натрій-22 та ін.)
Інтенсивність космічних випромінювань залежить від висоти над поверхнею моря, географічної широти і сонячної активності.
Земними джерелами радіоактивного опромінення є більше 60 природніх радіонуклідів. Основні радіоактивні ізотопи, що містяться в горних породах -це калій-40 і рубідій-87, а також члени двох радіоактивних сімейств, які беруть початок відповідно від урана-238 і торія-232 - довгоживучих ізотопів, що знаходяться в Землі з самого її народження.
Рівні земної радіації неоднакові для різних місць земної кулі і залежать від концентрації радіонуклідів у тій чи іншій ділянці земної кори.
Міське населення в цілому одержує дози, що перевищують середні. Це пояснюється більшою кількістю цегляних і бетоних будинків у містах і більшою тривалістю перебування в них міського населення у порівнянні з сільським.
У цегляних, кам'яних і бетоних будинках потужність дози в 2 - 3 рази більша, ніж у дерев'яних.
Радіоактивного калію-40 у гранітах, наприклад, близько 1000...1500 Бк/кг, тоді як у піщаниках і вапняках -- відповідно 370 і 90 Бк/кг. Урана в гранітах у 2-З рази, а торію в 3-10 разів більше, ніж у піщаниках і вапняках. Відомо, що Севастополь збудований із вапняків, це і пояснює його низький радіоактивний фон (вдвічі нижче, ніж у Києві).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.