Конструктивні та технологічні особливості відслідковуючого гідроприводу. Технологія виготовлення електромеханічного перетворювача сигналів. Обробка на металорізальних верстатах, страница 38

Тривалість і температура вулканізації мають велике значення для якості ущільнення і залежать від марки гуми, геометричних розмірів ущільнення і прес-форми. Тривалість вулканізації складається з часу розігріву прес-форми після перезарядження сумішшю і часу витримки при температурі вулканізації даної суміші. Тиск на гумову суміш під час вулканізації залежить від її пластичності, об'єму заготовки і конфігурації деталі.

Деталі простої конфігурації з м'якої гумової суміші вулканізують при тиску 15 - 30 кгс/см2, а складної конфігурації з твердих сумішей 30 - 200 кгс/см2. Перед завантаженням заготовок прес-форму нагрівають до температури вулканізації змащують робочі поверхні тонким шаром змазки № 12Ф.

Після вимірювання на інструментальному мікроскопі геометричних розмірів манжети вирізають тонкий шар (не менш 1 мм поперечного переріза) з усіх контрольних деталей для встановлення його відповідності заданим розмірам при 20- чи 50-кратному збільшенні. При виготовленні армованої манжети з провальцованої гуми вирубують заготовку і разом з арматурою вкладають у прес-форму. Перед цим арматуру знежирюють, сушать на повітрі, на знежирену поверхню наносять у два шари клей. Відпресовану армовану манжету разом із прес-формою прохолоджують до температури ЗО - 40° С й без прес-форми ще кілька годин. Зачищену від облою манжету обдувають стисненим повітрям і піддають контролю на відшаровування гумової арматури.

Кожне ущільнення незалежно від розмірів і складності профілю проходить контроль по зовнішньому вигляду, геометричним розмірам і має свою бірку з шифром деталі, датою виготовлення і маркою гуми.

Деталі прес-форми для гумових ущільнень звичайно виготовляють зі сталі ЗОХГСА з хромуванням робочих поверхонь товщиною 0,02 - 0,05 мм із наступним поліруванням до шорсткості в межах Rа = 0,08 ÷ 0,32 мкм.

Фторопластові захисні прокладки звичайно виготовляють із фторопласта-4 точінням різцем спеціальної форми, що забезпечує шорсткість по всьому контуру не більше Rа = 1,25 мкм. Як заготовку, застосовують прутки чи втулки пресованого фторопласта. Виготовлені фторопластові прокладки проходять візуальний контроль на відшаровування, наявність ворсинок, а також перевіряють усі геометричні розміри і шорсткість по еталону. Фторопласт-4 має відносно високу робочу температуру  до 300° С.Захисні прокладки, виготовлені з нього, не утрачають форму і властивості.

Розділ 7.

ОЧИЩЕННЯПРИВОДУ ВІД ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАБРУДНЕНЬ.

Тема 7.1. Методи очистки від технологічних забруднень.

Технологічні забруднення, їхні джерела та особливості побудови технологічних процесів очищення.

Висока надійність  гідроприводів, що стежать, залежить не тільки від правильного вибору принципової й конструктивної схем, але й рівною мірою від забруднень його внутрішніх порожнин у процесі всього виробничого циклу виготовлення.

Досвід експлуатації  приводів, що стежать, показує, що технологічні забруднення часто є причиною передчасного зношування поверхонь що труться, заклинювання золотникових розподільників і відмови в роботі, засмічення прохідних перетинів сопел, дроселів і дросельних пакетів, фільтроэлементов, що змінює їхні характеристики. Все це в остаточному підсумку приводить до зниження ресурсу й надійності роботи приводів. Звичайно технологічними забрудненнями прийнято вважати частки різної природи, форми та розмірів, що залишаються у внутрішніх порожнинах приводу в процесі виготовлення, включаючи зборку, випробування, консервацію й зберігання. Характер джерел і природа технологічних забруднень в основному залежить від особливостей технологічних процесів виготовлення деталей і чистоти робочих місць.

Основними видами технологічних забруднень, які найчастіше  зустрічаються при виготовленні приводів є: дрібні, металеві частки у вигляді стружки, сколовши гострих крайок, заусенцев, залишків доводочних паст, продуктів зношування й т.д. ; частки  антикорозійних покриттів, що залишилися; забруднення деталей у процесі межопераційного або міжцехового транспортування й зберігання; забруднення каналів корпусних деталей, силових циліндрів, прохідних щілин дроселюючих елементів, отримані з робочими й миючими рідинами при зборці, випробуваннях й промиванні.