Особливі технологічні труднощі представляє видалення заусенців у місцях перетину каналів в корпусних деталях. Для цієї мети застосовують електрохімічні установок типу ЗХО-ЗР, ПЗХ-10 і ін. Робочим інструментом є електроди , по яких (через центральний отвір) у зону обробки подається електроліт (10 + 15%-вий водяний розчин) під тиском 3 - 5 кгс/см2.Установка працює в напівавтоматичному циклі, що забезпечує наступну послідовність операцій: подачу електроліту в робочу зону, включення напруги на електроди, зачищення заусенців, продувку електроліту, що залишився, повітрям, промивання зовнішніх і внутрішніх порожнин корпуса гарячою водою через ті ж канали без зняття деталі з пристосування. Вода зливається в спеціальний бак через роздільник. Наступні промивання і пассивацію роблять у спеціальних ваннах. В установках є спеціальний пристрій, який реєструє коротке замикання . При його виникненні в процесі видалення заусенців установка виключається, а сигнальна лампа вказує де відбулося замикання. Поверхні, які не підлягають обробці, ізолюють.
Мал.50.Електрод для видалення заусенців.
Подальша обробка корпуса передбачає нарізку внутрішніх різьб, що для забезпечення співвісності роблять мітчиками з напрямляючими.
Мал.51 Схема виделення заусенців електрохімічним методом в корпусних деталях.
Внутрішні канавки з радіусами заокруглення обробляють спеціальними, заздалегідь атестованими профільними різцями. Свердління простих отворів, що з'єднують окремі канали, роблять на вертикально-свердлильному верстаті в спеціальних кондукторах, що забезпечують розташування отворів під необхідними кутами. Для зменшення забруднення канали після свердління зенкерують. Далі проводять операції свердління і нарізування різьб в отворах; слюсарну операцію, в якій знімають східної і західної ниток різьби у всіх отворах, знімають заусенці електрохімічним способом. В окремій операції деталь піддають промиванню за спеціальною технологією.
Прожиг сполучних каналів роблять на електроерозійному верстаті з генератором. Обробку роблять електродом з червоної міді на м'яких режимах у спеціальному пристосуванні, що забезпечує розташування каналу під необхідним кутом. Обробку каналу на м'яких режимах ведуть з метою запобігання утворення тріщин у зоні електроерозії.
Після цих операцій проводиться старіння при температурі 150±10° С напротязі 2 - 3 годин для зняття внутрішніх напружень, що виникли при попередній обробці. Етап остаточної обробки містить кілька доводочних операцій, метою яких є забезпечення необхідних параметрів шорсткості і класу точності. Доведення базової площини роблять на чавунній плиті мікропорошком М5 з гасом. Далі полірують фаски і заокруглюють внутрішні канали до одержання шорсткості Rа = 0,63 ÷ 0,25 мкм. Полірування роблять на доводочних голівках повстяними кругами з пастою ГОІ. Остаточне доведення отвору під сірчанокисле анодування роблять текстолітовими притирами на доводочних верстатах.
Враховуючи те, що покриття в середньому змінює розмір на половину товщини шару, діаметр під покриття:
D =D + а/2, де D - розмір по кресленню; а - середня товщина покриття (знак «+» для отвору, «—» для вала).
Після твердого анодування корпус проходить ряд доводочних операцій з метою зняття рихлого шару покриття і зменшення шорсткості з одночасним поліруванням фасок і заокруглень у внутрішніх каналах корпуса.
Готову деталь промивають на спеціальних промивних стендах з контролем чистоти внутрішніх порожнин. Остаточними операціями є встановлення заглушок у технологічні отвори і контроль на герметичність. Встановлення і зачеканку заглушок виконують у спеціальних чистих приміщеннях щоб уникнути забруднення каналів. У цих же приміщеннях корпус випробовують на герметичність протягом 3 хв при тиску, що перевищує робочий в 1,5 рази.
Розділ 6
ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ УЩІЛЬНЕНЬ
Тема 6.1 Технологічні вимоги до конструкцій з ущільненнями
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.