Об’ємний гідропривод: Конспект лекцій (Лекції 1-36: Загальні відомості про об’ємний гідропривод. Нові прогресивні технології і перспективи розвитку гідроприводів), страница 7

При протіканні рідини виникають додаткові опори через викривлення циліндричності труби і охолодження поверхневих шарів рідини. З урахуванням цього рекомендується для гідроприводу брати .

Турбулентний режим

Цей режим супроводжується розсіюванням кінетичної енергії в результаті хаотичного руху часток рідини, при цьому втрати визначаються

,                                                   (1.11)

де  гідравлічний опір при турбулентному режимі;

 - коефіцієнт тертя при турбулентному режимі, який залежить від числа Рейнольдса і відносної шорсткості каналу

.

Підставляючи значення в рівняння (1.11) маємо

звідки

, де  - провідність для турбулентної течії.

Місцеві гідравлічні втрати

Місцеві гідравлічні втрати – це втрати тиску на подолання місцевих опорів при протіканні рідини крізь елементи гідроапаратів

, де ξ – коефіцієнт втрат на місцевому опорі. Він визначається експериментально і його значення зведені в таблицю.

2.  Рівняння витрати. Коефіцієнт витрати

Зв’язок між витратою та швидкістю потоку виражається рівнянням

,                                                             (1.12)

де  - коефіцієнт витрати;

f – площа перерізу;

 - розрахункова середня швидкість потоку і вона дорівнює

, тоді (1.12) можна записати

.                                                        (1.13)

Коефіцієнт витрати μ<1 і дорівнює

                                             μ=φε,                                                             (1.14)

де φ – коефіцієнт швидкості, φ= 0,97...0,98;

ε – коефіцієнт стиснення струменя, ε=0,64.

Враховуючи (1.14)  μ=0,62.

де l, d – довжина і діаметр трубопрово

ξ_і – коефіцієнт втрат на місцевих опор.

Коефіцієнт витрати можна визначити експериментально

, де  - дійсна витрата, що визначається експериментально,

 - теоретична витрата, яка визначається за формулою (1.13) при μ=1.

3. Течія рідини у вузьких каналах (щілинах)

Така течія представляє інтерес в зв’язку з рішенням задач по ущільненням гідроагрегатів, тому що зазори, як правило, малі, і режим течії переважно ламінарний.

В реальних гідроапаратах зазор S, як правило, ексцентричний: 0≤e≤S.

, =1.

, .

Література [5], стор. 18-35; [9], стор.88-95.

РОЗДІЛ 2. Об’ємні насоси і гідро двигуни

Тема 2.1. Насоси і гідродвигуни

Лекція 6. Класифікація об’ємних гідроприводів. Основні терміни та визначення

1.  Класифікація об’ємних гідроприводів

Гідроприводи класифікують:

1.  За джерелом живлення:

·  насосний:

а) розімкнений;

б) замкнений;

·  акумуляторний;

·  магістральний.

2.  За характером  руху вихідної ланки

·  поступальний;

·  поворотний;

·  обертовий.

3.  За наявністю керування:

а)  з управлінням

·  дросельним;

·  машинним;

·  машинно-дросельним;

·  приводним двигуном.

б) без управління

4. За задачею керування:

·  стабілізуючий;

·  програмний;

·  слідкуючий.

Насосний гідропривод – гідропривод, в якому робоча рідина подається в гідродвигун об’ємним насосом, який входить в склад цього привода.

Акумуляторний гідропривод – гідропривод, в якому робоча рідина подається в гідродвигун від попередньо зарядженого акумулятора.

Магістральний гідропривод – гідропривод, в якому робоча рідина подається в гідродвигун від магістралі, яка не входить в склад приводу.

Гідропривод з управлінням – гідропривод із змінними параметрами вхідної ланки.

Гідропривод без управління – гідропривод без зміни параметрів вхідної ланки.