Переміщення золотника в корпусі можливе тільки при наявності деякого діаметрального зазору б (рис. 3.19, а), який виключає заклинювання, але викликає втрати робочої рідини через її перетікання в зливну лінію.
Для зменшення втрат необхідно зменшувати зазор, але технологічно забезпечити зазор менше 10 мкм важко; крім того, при надто малих зазорах через деформації корпусу створюється загроза заклинювання золотника.
Осьове зусилля, необхідне для переміщення золотника, залежить від робочого тиску, розмірів золотника, а також від величини відхилень геометричної форми та розмірів золотника і отвору в корпусі. Між золотником та корпусом виникає сила тертя внаслідок нерівномірного розподілу тиску в зазорі б і появи неврівноваженого радіального зусилля, яке діє на ущільнюючі пояски золотника. Причиною заклинювання золотника може бути попадання в радіальний зазор між корпусом і золотником твердих частинок, які приносяться робочою рідиною. Для зменшення неврівноважених зусиль, діючих на золотник, на його ущільнюючих поясках прорізують розвантажувальні канавки 1 перерізом приблизно 0,4 X 0,4 мм.
При переключенні розподілювачів можливі гідравлічні удари в гідросистемах. Щоб запобігти появі їх, на робочих кромках золотника роблять конічні фаски 2 або дроселюючі прорізи, які забезпечують більш помірну зміну тиску в порожнинах робочих органів. В розподільниках з гідравлічним та електрогідравлічним керуванням передбачена можливість регулювання швидкості руху золотника (час реверсу 0,05... З с) дроселюванням потоку рідини, що витісняється золотником із відповідної камери управління. Швидкість руху золотника при переключенні регулюється незалежно для кожного напрямку дроселями із зворотними клапанами. Безпосередньо електричне керування застосовується для розподільників з умовними проходами менше 10 мм. Для розподільників з більшими проходами застосовується електрогідравлічне керування .
Розподільники можуть мати п'ятикамерну (рис. 3.20) або трикамерну (рис. 3.19) конструкцію корпусів. В останньому випадку злив здійснюється через торцеві порожнини золотника.
Основні схеми розподільників показані на рис. 3.21.
|
|
На рис.3.22 представлені умовні позначення розподільників у відповідності з Держстандартом: механічне (рис. 3.22, а, в), гідравлічне з регулюванням часу переміщення (рис. 3.22, г), механічне (рис.3.22, е), електромагнітне (рис. 3.22, б, ж, з), електрогідравлічне (рис. 3.22, д).
В позначеннях розподільників вказуються наступні елементи: позиції запірно-регулюючого елементу, зовнішні лінії зв’язку, які підводяться до розподільника, проходи (канали) та елементи керування.
Число позицій відображується відповідним числом квадратів. Проходи відображуються прямими лініями зі стрілками, які показують напрямок потоків робочої рідини в кожній позиції. Місця з’єднання потоків виділяють крапками. Закритий хід показується тупиковою лінією з поперечним відрізком.
Щоб уявити принцип роботи розподільника в робочій позиції треба уявно на схемі пересунути відповідний квадрат позначення на місце вихідної позиції, залишаючи лінії зв’язку в тому ж положенні, тоді дійсний напрямок потоку вкажуть проходи останньої позиції.
|
|
Рис.3.23
Рис. 3.24
Рис.3.25
Література [5], стор. 71-79; [8], стор. 95-114.
Зворотні клапани призначені для вільного пропускання робочої рідини в одному напрямку і перекриття руху у зворотному напрямку (рис. 3.26).
|
|
Зворотний клапан складається з пружини 1, перекриваючого елементу у вигляді плунжера 2 з конусним пояском і корпуса 3. При підводі рідини до каналу р плунжер піднімається і пропускає в порожнину б, а далі по каналу а і центральному отвору на вихід. Якщо рідина підводиться в порожнину в, то її прохід до вихідного отвору d2 перекривається плунжером, який притискається до сідла пружиною і силою тиску рідини. |
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
