Об’ємний гідропривод: Конспект лекцій (Лекції 1-36: Загальні відомості про об’ємний гідропривод. Нові прогресивні технології і перспективи розвитку гідроприводів), страница 62

Для зливних трубопроводів швидкість приймається 2 м/с, а для всмоктуючих 1,6 м/с.

Чим більше швидкість. тим більше втрати. При малих швидкостях менше втрати, але більше діаметр трубопроводу.

Мінімальна допустима товщина стінки трубопроводу залежить від робочого тиску і визначається за формулою

, де σ – допустиме напруження на розрив матеріалу трубопроводу.

В тому випадку, коли має місце переміщення двох частин машини, до якої кріпиться трубопровід, застосовуються гумо-тканеві шланги і металеві рукава (рис. 5.25).

Рис. 5.25. Приклади виконання приєднуючих кінців гнучких трубопроводів

Основою шланга являється резина, а для агресивних середовищ застосовують спеціальні матеріали. Резинова основа ущільнюється хлопчатопаперовими або металевими каркасами.

Якщо шланг без ущільнення, то він витримує тиск 2,5 МПа, якщо з хлопчатопаперовим каркасом – 4 МПа, якщо з металевим каркасом – 16 МПа.

До монтажу шлангів висуваються наступні вимоги: вони повинні висіти вільно і не повинні скручуватися.

Металеві рукава застосовуються в умовах високих і низьких температур (від –200 до +500°). Їх виготовляють з високовуглецевої сталі, латуні, нікелю, титану. Металеві рукава мають високу гнучкість та меншу вагу.

 Тема 5.3. Герметизація з’єднань

Лекція 30. Ущілнення нерухомих з’єднань

1. Типи ущільнюючих пристроїв

Герметичність стиків двох рухомих одна відносно другої або нерухомих жорстких поверхонь деталей досягається утворенням нового зазору s між стикуємими поверхнями цих деталей (безконтактне ущільнення) (рис. 5.26, а) або усуненням зазору між ними за допомогою ущільнення з якого-небудь м’якого еластичного матеріалу (рис. 5.26, б).

Рис. 5.26. Схеми герметизації стикуємих поверхонь

В першому випадку необхідна герметичність забезпечується опором щілини, по якій тече рідина, без застосування яких-небудь ущільнень. До таких ущільнюючих з’єднань належать плунжерні пари об’ємних машин. Ці з’єднання виконані з гарантовно малим зазором, забеспечуючи взаємне переміщення деталей та певну ступінь герметичності без застосування яких-небудь ущільнюючих матеріалів і засобів.Це ущільнення, отримавше назву щільового, представляє собою гладку капілярну щілину а (рис. 5.26, а), при відповідній величині та довжині якої може бути забезпечено сприятливий опір перетіканню рідини. Гідравлічний опір течії рідини в цьому випадку утворюється в основному забезпеченням малого зазору. До цього опору при високих числах Рейнольдса (переважно у випадках ущільнення газового середовища) додається додатковий опір лабіринту b з розширенням і стисненням струменя рідини. Застосування лабіринта збільшує опір щілини.

Механізм герметизації в останньому випадку полягає в багаторазовому дроселюванні робочої рідини, яка протікає крізь щілину b з різко змінюючимися прохідними перерізами, в яких утворюється опір перетіканню внаслідок витрат енергії при розширннях і зтисненнях потоку.

Подібні безконтактні ущільнення застосовуються у тих випадках, коли до з’єднань не пред’являються вимоги забезпечення високої герметичності.

Другий тип ущільнюючого з’єднання, отримавшого назву беззазорного (рис. 5.26, б), досягається за допомогою ущільнюючого елемента с з м’якого матеріалу, розміщеного між ущільнюючими поверхнями e і d. Ущільнюючий елемент с під дією зовнішньої сили F або сили тиску рідини піджимається до поверхонь e і d, забеспечуючи щільний контакт.

На рис. 5.26, в схематично показані можливі канали (нещільності) у вузлі ущільнення рухомого штока g, які повинні бути щільно перекриті м’яким ущільнюючим елементом с. Очевидно, що найбільшу складність представить собою перекриття каналу h, тобто герметизація стику рухомого з’єднання, із-за цього точність і чистота обробки поверхонь, утворюючих цей канал, повинні бути достатньо високими. Геметизація (перекриття) каналів f, утворених ущільнюючим елементом с і нерухомими поверхнями ущільнюючого вузла, забезпечуються значно простіше.