Об’ємний гідропривод: Конспект лекцій (Лекції 1-36: Загальні відомості про об’ємний гідропривод. Нові прогресивні технології і перспективи розвитку гідроприводів), страница 54

Якщо поміняти напрямок руху рідини, наприклад вихідні канали 4 і 5 з’єднати зі зливними порожнинами гідроциліндрів, а вхід – з гідробаком, то пристрій буде працювати в режимі суматора, тобто забезпечує рівність потоків в лініях 4 і 5 (рис. 4.41).


Рис. 4.41.

2.Синхронні гідравлічні приводи об’ємного регулювання

В таких приводах синхронізація досягається незалежним об’ємним дозуванням рідини.

У схемі синхронізації (рис.4.42) за допомогою послідовного з’єднання порожнин гідроциліндрів рівних діаметрів рідина від насоса подається у нижню порожнину 1 циліндра Ц1, а з верхньої порожнини 2 витискується у нижню порожнину 3 циліндра Ц2, чим і забезпечується синхронний рух поршнів гідроциліндрів. Ця проста схема має істотні вади : за рівних діаметрів циліндрів вони повинні мати двосторонні штоки; необхідно періодично поповнювати витоки замкнутого об’єму рідини між порожнинами 2 і 3; у циліндрі Ц1 на подолання зовнішнього навантаження використовується тільки частина тиску, що потребує збільшення розмірів циліндрів.

На схемі привода (рис.4.43) синхронізація забезпечується здвоєним дозатором зворотно – поступального руху.


Рис.4.42.

Рис. 4.43.

Рідина від насоса через розподільник Р подається в порожнини 1 і 3 дозатора ДЗ. Із порожнини 2 і 4 рідина витискується у нижні порожнини циліндрів Ц1 і Ц2. При зворотньому ході рідина подається а штокові (верхні) порожнини циліндрів, а із нижніх витискується в дозатор. При однакових розмірах циліндрів та порожнин 2 і 4 дозатора забезпечується синхронізація переміщень. Точність такого привода зумовлюється ступенем стиснення рідини (навантаженням), витоками, відхиленням розмірів від номінальних та об’ємними температурними змінами рідини і механічних ланок.

Для отримання синхронних переміщень більш ефективним є використання дозаторів обертання. На схемі приводу (рис. 4.44) синхронізація забезпечується дозаторами обертання, що являють собою гідродвигуни вали яких поєднані жорсткою муфтою 1. рідина від насоса через розподільник Р надходить до гідродвигунів – дозаторів 2 і 3. Якщо робочі об’єми дозаторів 2 і 3 рівні, то у циліндри Ц1 і Ц2 надходять рівні об’єми рідини, внаслідок чого їх поршні рухаються синхронно.


Переваги такого способу: широкий діапазон регулювання швидкостей, а також можливість використання нормалізованих вузлів .

Недоліком є вплив витоків рідини на точність.

Рис. 4.44.

3.Синфазні гідравлічні приводи об’ємного регулювання

У цих приводах синхронізація досягається дозуванням рідини, яке залежить від відносного положення гідродвигунів. У приводах з механічними зв’язками синхронізація забезпечується механічними силовими зв’язками двигунів, що синхронізуються, або переміщуваних ними робочих органів. Ці приводи характеризуються об’ємним перерозподілом рідини між гідродвигунами за рахунок силових зв’язків. Приводи з механічними зв’язками виконують у вигляді шестеренно – рейкових передач (рис. 4.45 а), шарнірних паралелограмів (рис. 4.45 б) та жорсткого зв’язку (муфти) валів поворотних двигунів  (рис. 4.45 в).


Точність синхронізації таких приводів зумовлюється деформацією ланок системи механічного зв’язку,  а також люфтами в їх з’єднаннях. Недоліком також є громіздкість, а також обмеження щодо можливості розміщення гідродвигунів і механічного зв’язку між ними.

Рис.4.45.

4. Синфазні гідравлічні приводи дросельного регулювання

В цих приводах синхронізація досягається дозуванням рідини за допомогою різних дросельних пристроїв, що керуються механізмами зворотнього зв’язку за відносним положенням гідродвигунів, що синхронізуються.

Подібна схема була застосована в центрувально-фрезерних напівавтоматах типу МР-71 та МР073, де необхідно було отримати синхронні рухи фрезерних головок станка,