Об’ємний гідропривод: Конспект лекцій (Лекції 1-36: Загальні відомості про об’ємний гідропривод. Нові прогресивні технології і перспективи розвитку гідроприводів), страница 53

Синхронні за швидкістю приводи характеризуються сталою похибкою швидкості  Це означає, що протягом всього часу переміщення накопичується похибка за  положенням  тобто вона пропорційна часові (довжині) переміщення синхронізованих двигунів.

Очевидно, що синхронні за прискоренням приводи характеризуються сталою похибкою за прискоренням. Це означає, що протягом всього часу синхронізації накопичується похибка за швидкістю, тобто вона пропорційна часові ,(довжині) переміщення двигунів, що їх синхронізують. А похибка за положенням таких приводів збільшується дуже швидко, оскільки вона пропорційна квадрату часу. Класифікацію приводів синхронізації за характером зміни статичних похибок наведено в таблиці 4.2.

Необхідно відзначити, що для більшості приводів синхронізації головною є похибка синхронізації за положенням від часу переміщення, оскільки в кінцевому підсумку вона визначає придатність привода до практичного застосування.

Таблиця 4.2

		Статичні похибки
Приводи	За положенням	За швидкістю	За прискоренням
Синфазні (за положенням)	δ=const	0	0
Синхронні за швидкістю	δ=f(t)	ΔV=const	0
Синхронні за прискоренням	δ=f(t2)	ΔV=f(t)	const

У машинобудуванні широке застосування знаходять синфазні й синхронні за швидкістю привода, оскільки вони дозволяють одержати похибку, що не виходить за наперед припущену межу.

Налагоджені за співвідношенням (4.64) дроселі Др1 і Др2 (рис. 4.38) дозволяють одержати досить високий ступінь синхронізації, але лише при постійних навантаженнях Р₁ = const, Р₂  = const. При змінні навантажень перепад тиску на дроселях змінюється, що збільшує неузгодженість руху.

Для підвищення точності синхронізації замість дроселів можуть встановлюватись регулятори витрати (швидкості) (рис.4.39).

Регулюванням дроселів РП1 та РП2 можна домогтись рівного витоку рідини з циліндрів 1 та 2. Для отримання прискореного ходу вверх в схемі передбачені зворотні клапани КЗ1 та КЗ2 встроєні паралельно дроселям.

Рис. 4.40.

Подібна схема з регуляторами швидкості забезпечує приблизну синхронізацію при великих швидкостях. Суворо погоджена робота двох циліндрів в даному випадку нездійснена.

Одним з найбільш поширеніших способів синхронізації є поділ потоку рідини на два або більше за допомогою дільників (суматорів) потоку. Ці пристрої забезпечують постійність співвідношення витрат і швидкостей переміщень гідродвигунів. Згідно з принциповою схемою дільника потоку (рис. 4.40 а, б) рідина від насоса поступає на вхід дільника і далі через нерегульовані дроселі Др1 і Др2 у торцеві камери балансувального золотника 1, з яких через дроселюючі щілини 2, 3 по гідро лініях 4, 5 вона поступає гідроциліндрів Ц1 та Ц2.

При рівності навантажень Р_н1 = Р_н2 балансуючий золотник знаходиться у нейтральному (середньому) положенні, що забезпечує рівність тисків р₁ = р₂ у торцевих камерах. Це спричинює рівність перепадів тисків на вхідних дроселях Др1 і Др2 і, природно, рівність витрат Q₁ = Q₂ в гідро лініях 4 і 5. При зміні співвідношення навантажень змінюється тиск р_н1 і р_н2 у циліндрах і в початковий момент змінюється тиск р₁ і р₂ у торцевих камерах золотника 1. Під дією нерівних тисків  р₁ <> р₂ балансуючий золотник 1 переміщується, зменшуючи дроселюючу щілину менш навантаженого і збільшуючи щілину більш навантаженого циліндра, до тих пір, доки тиски р₁ і р₂ стануть рівними. Переміщення золотника 1 забезпечує рівні опори потокам рідини у гідро лініях за рахунок дроселювання потоку тієї з них, в яких зовнішнє навантаження менше. Це призводить до рівності перепадів тисків на дроселях Др1 та Др2 і до рівності витрат Q₁ і Q₂, якщо дроселі Др1 і Др2 мають однаковий опір, який визначається площею прохідного перерізу S₁ і S₂  дроселя і коефіцієнтом витрат μ₁ і μ₂ тобто