Площа перерізу внутрішніх каналів визначається за формулою , де - площа підводящого (відводящого) трубопроводу.
Мінімальна величина перекриття для золотників діаметром:
dЗ <10мм приймається Δh=1...2мм;
dЗ >10мм приймається Δh=2...3мм.
Діаметр шийки золотника dш вибирається з умови
. (3.16)
Граничне відхилення плунжера визначаємо наступним чином
, (317)
де - величина перекриття;
- максимальне відкриття золотника.
Ширина пояска .
Зазор між плунжером і корпусом (гільзою) Δd=4·(10-3...10-2)мм.
Рекомендації по виготовленню золотникових пар
Для виготовлення золотникових пар застосовують СТ20Х з цементацією робочої поверхні і закалкою HRC 55 і більше, також застосовують і більш якісні сталі: 12ХМВА, 18ХНВА, 40ХНМА, Ст45, У10, У12.
Заготовка виготовляється з прокату.
Корпуса виготовляють з чавуну, сталі та алюмінієвих сплавів. Корпус повинен мати достатню міцність і жорсткість, які запобігають пружнім деформаціям під дією тиску і при затяжці болтів та штуцерів.
Технологічні отвори заглушуються пробками.
Приєднання арматури здійснюється:
1) конічними різьбами;
2) циліндричними різьбами;
3) фланцевими з’єднаннями.
Конічна різьба вимагає певної затяжки (вона самоущільнююча) і може деформуватися корпус. Циліндричні різьби з ущільнюючими елементами застосовуються в алюмінієвих корпусах. Для розподільників з великими витратами застосовують фланцеві з’єднання.
На золотник діють гідростатичні та гідродинамічні сили.
Гідростатичні сили – це сили, які обумовлені дією неврівноважених сил тиску.
Гідродинамічні сили – це сили, які обумовлені реактивною дією потоку рідини.
В залежності від дії потоку розрізняють бокові (радіальні) та осьові (аксіальні) сили.
До золотникових пар пред’являються такі вимоги:
1) сили тертя повинні бути мінімальні;
2) плунжер повинен вільно переміщуватися під своєю вагою;
3) сили тиску рідини на плунжер повинні бути врівноважені як в радіальному, так і в осьовому напрямках;
4) поверхні ковзання повинні бути відділені одна від одної шаром мастила.
Сила тертя плунжера залежить від величини тиску; геометричної форми плунжера і гільзи, і співвісності їх розташування; від температури; величини зазору; тонкості фільтрації; матеріалу; часу перебування під тиском; якості обробки.
Сила тертя руху повинна складати 25-35% від сили тертя покою.
Основна причина виникнення сил тертя – це нерівномірний розподіл тиску в зазорі в результаті неправильної геометричної форми, не співвісності розташування і конусності.
При підвищенні тиску збільшується і сила тертя.
На рис. 3.15, а при циліндричній формі плунжера і ексцентричному його розташуванні епюра сил в зазорі симетрична і рівнодіюча сил дорівнює нулю.
На рис. 3.15, б при конусній формі плунжера і ексцентричному розташуванні в зазорі, який розширюється, епюра несиметрична і рівнодіюча направлена в сторону збільшення ексцентриситету, тобто плунжер прижатий до гільзи, що сприяє збільшенню сили тертя.
На рис. 3.15, в в зазорі, який звужується, рівнодіюча направлена в сторону зменшення ексцентриситету і зменшення сил тертя.
При високому тиску може статися защемлення плунжера у результаті проникання у зазор механічних домішок (рис. 3.16).
Для зменшення дії неврівноважених сил тиску, тобто вирівнювання епюри сил, застосовують спеціальні конструктивні елементи (рис. 3.17).
На рис. 3.17, а зроблені кільцеві канавки. На рис. 3.17, б канавки на золотнику фрезерується як лиски і системою отворів з’єднуються між собою і тиском від насоса. На рис. 3.17, в через систему отворів і дроселі рідина від насоса попадає в порожнини а, там вирівнюється тиск, якщо золотник розміщений концентрично. В противному разі виникає сила, яка його центрує.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.