Об’ємний гідропривод: Конспект лекцій (Лекції 1-36: Загальні відомості про об’ємний гідропривод. Нові прогресивні технології і перспективи розвитку гідроприводів), страница 38

5. Гідропідсилювачі із струминною трубкою

У цих гідропідсилювачах основним елементом керуванням є струминна трубка 1 (рис. 3.67). Рідина під тиском р_н = (0,4...1,0) МПа  надходить   у   струминну   трубку   через   вісь   повороту   останньої

Рис. 3.67.Конструктивна схема гідропідсилювача із струминною трубкою

На виході трубки є сопло 2 діаметром d₀= 1...2 мм з кутом конусності 8... 15°. Конусність необхідна для підвищення швидкості потоку (v=30...50 м/с) для збільшення запасу кінетичної енергії рідини, що рухається. При виході з трубки рідина потрапляє у два приймальних вікна діаметром d, що розташовані на відстані hвід кінця трубки. Звичайно d= 2...2,5 мм, h= 4d_c. Відстань між приймальними вікнами у більшості конструкцій  S=0,2...0,5 мм. Оскільки швидкість рідини, що потрапляє у приймальні сопла, зменшується в багато разів, то в приймальних соплах відбувається перетворення кінетичної енергії швидкоплинного струменя рідини в потенціальну енергію тиску. Керування гідропідсилювачем здійснюється поворотом струминної трубки навколо осі 0.

Якщо струминна трубка розташована симетрично відносно двох приймальних сопел З і 4, то в них створюється однаковий тиск. При зміщенні трубки (керуючий вплив), наприклад ліворуч, збільшується площа , приймального вікна сопла 3, перекритого струменем, і зменшується перекрита струменем площа приймального вікна сопла 4, а отже, збільшується тиск у каналі сопла 3 і зменшується у каналі сопла 4. Внаслідок перепаду тиску, що створився, гідродвигун, наприклад золотник 5, починає переміщатися.

Література [3], стор. 416-434; [5], стор. 193-216.

Розділ 4. Управління об’ємними гідроприводами.

Тема 4.1. Регулювання швидкості робочих органів.

Лекція 20.  Гідроприводи з об’ємним  регулюванням швидкості робочих органів

Гідроприводи, у яких зміна швидкості руху вихідної ланки гідродвигуна здійснюється за допомогою регульованих гідромашин, називаються гідроприводами з машинним керуванням. Застосовуються три способи регулювання швидкості: шляхом зміни робочого об'єму насоса або гідромотора, а також шляхом зміни робочих об'ємів обох гідромашин. Робочий об'єм гідромашин може змінюватися або вручну, або за допомогою керуючих пристроїв.

Оскільки регулювання швидкості проходить без втрат на дроселювання потоку робочої рідини (як це було в гідроприводах із дросельним керуванням), машинний спосіб керування є більш економічним. Тому гідроприводи з машинним керуванням, як правило, не вимагають потужних систем охолодження робочої рідини і виконуються з замкнутим потоком.

1. Гідроприводи з регульованим насосом

Гідропривід (Рис. 4.1) складається з реверсивного регульованого насоса Н, з'єднаного по замкнутій схемі з нерегульованим гідромотором М. Клапан тиску  КП1 і КП2 обмежують максимальний тиск у відповідній напірній гідролінії до значення р_к. Підживлювальний насос НП розташований у корпусі основного насоса, їхні вали з'єднані між собою приводяться в рух від одного  двигуна. Тиск підживлення, що складає звичайно 0,8-1,1 МПа, визначається налагодженням клапанна тиску КТ, що працює в режимі переливного клапанна. Подача робочої рідини для надолуження витоків в  гідромашинах здійснюється через один із зворотних клапанів КЗ, другий клапан закритий тиском напірної гідролінії. Джерелом подачі робочої рідини служить підживлювальний насос НП, тиск на виході з якого р_п підтримується переливним клапаном КТ.

Рис. 4.1. . Гідроприводи з регульованим насосом

Надлишковий тиск в всмоктувальній гідролінії насоса поліпшує умови всмоктування, забезпечуючи безкавітаційний режим роботи насоса і надійне заповнення рідиною його робочих камер. Від підживлювального насоса частина робочої рідини може відводиться потоком Q_y для живлення гідравлічних пристроїв зміни робочого об'єму насоса.