Об’ємний гідропривод: Конспект лекцій (Лекції 1-36: Загальні відомості про об’ємний гідропривод. Нові прогресивні технології і перспективи розвитку гідроприводів), страница 34

,

,

,

.

Якщо , то вхідний потік поділяється на два рівних потоки.

Для того, щоб апарат працював як суматор потоку, його включають в зворотному напрямку.

На рис. 3.60 показані приклади застосування дільників і суматорів потоку.

Література [3}, стор. 371-373; [5], стор. 65-71; [8], стор. 188-201.

Лекція 19.Гідравлічні підсилювачі

1. Загальнівідомості

У сучасному машинобудуванні найбільшого поширення набули електричні, пневматичні та гідравлічні системи автоматичного керування (САК). Вони застосовуються у різних галузях техніки і особливо у системах керування сучасними транспортними машинами включаючи автомашини, морські судна, літальні апарати, у верстатобудуванні, робототехніці, гнучких виробничих системах.

Усі системи автоматичного регулювання і керування для автома тизації виробничих процесів можна розділити на системи прямої (без підсилення потужності) і непрямої (з підсиленням потужнос ті) дії.                                                                         

Гідравлічна система автоматичного керування, як правило складається з трьох основних вузлів: вводу інформації, гідропід-силювача і виконавчого механізму (рис. 5.1).    Одним із основних вузлів САК є гідропідсилювач.

Гідравлічним підсилювачем називають пристрій, який дозволяє при невеликій потужності на вході керувати на виході розподілом потужного потоку робочої рідини, що   надходить від зовнішнього джерела енергії. Отже, гідропідсилювач — це гідравлічний пристрій, у якому рух керуючого елемента перетворюється у рух керованого елемента великої потужності, узгоджений з рухом керуючого елемента за швидкістю, напрямом і переміщенням. Таким чином, гідравлічні підсилювачі призначено для підсилення сигналів, які надходять на їхній вхід від чутливих елементів або датчиків, а також для керування гідравлічними виконавчими механізмами. У загальному випадку вони є підсилювачами потужності, тобто потужність потоку робочої рідини, що існує на виході підсилювача, у багато разів більша потужності, яка витрачається на керування підсилювачем. Підсилення потужності досягається шляхом відбору потужності від зовнішнього джерела енергії, що живить підсилювач. Однак у деяких випадках, якщо розглядати гідравлічний підсилювач разом із виконавчим механізмом, мова може йти не про підсилення потужності, а про підсилення сили або швидкості, оскільки потужність становить добуток цих величин. Залежно від того, що є домінуючим на виході гідравлічного виконавчого механізму, можна розглядати підсилення за силою або швидкістю.

Залежно від методу керування вихідним елементом гідропідсилювачі можуть бути розділені на три групи: гідропідсилювачі без зворотного зв'язку, гідропідсилювачі із зворотним зв'язком, гідропідсилювачі з комбінованою системою керування.

Підсилювачі, побудовані за першим методом керування та із зворотним зв'язком, що здійснюється за положенням золотника виконавчих механізмів, прості у конструктивному відношенні, надійні в експлуатації. Однак вони не змінюють основні статистичні та динамічні характеристики виконавчих механізмів і є тільки підсилювачами потужності сигналу похибки.

Гідропідсилювачі, в яких обробка вхідного сигналу відбувається примусово при порівнянні з виходом (з метою припинення дії сигналу), називаються гідропідсилювачами із зворотним зв'язком. Вони знайшли широке застосування у слідкуючих системах. Гідро

виконавчий механізм (вихід) відтворює (відсліджує) закон руху керуючого органа (входу), для чого у системі передбачено безперервний зв'язок між вихідним і вхідним елементами, який називається зворотним зв'язком. Інакше кажучи, за слідкуючий гідропривод приймають гідропривод з автоматичним регулюванням, в якому швидкість руху або хід (поворот) веденої ланки об'ємного гідродвигуна змінюється за певним законом залежно від раніше невідомої перемінної величини, що діє із зовні на об'ємний гідропривод. За вхід або вхідний сигнал приймають будь-яку дію (переміщення, швидкість або інші параметри), яка надається датчику неузгодження (ДН) від задаючого пристрою, а за вихід або вихідний сигнал приймають дію, яку розвиває виконавчий орган (гідродвигуи) і за допомогою якої здійснюється необхідне переміщення робочого органу.