Концепция формирования инновационной модели социально-экономического развития Харьковской области "Харьков как инновационный порт", страница 39

Таким чином, головним важелем концепції є споживчий попит на послуги і товари повсякденного вжитку. Допомогти підприємствам у стимулюванні попиту повинні, по-перше, їх відділи маркетингу в процесі стратегічного позиціонування і визначення відповідних цін при досягненні якості продукції та послуг на певному ринку; по-друге, органи регіонального управління та місцевого само­врядування за рахунок надання пільг щодо податків і місцевих зборів, прове­дення протекціоністської митної політики.

Характерними рисами зазначених заходів мають стати адресність і фор­малізованість, тобто підтримку повинна отримати не галузь в цілому, а окремі підприємства, види продукції на визначений термін і за чіткими критеріями.

Таким чином, можна зробити висновок, що надання кожної пільги має бути обгрунтовано формалізованим методом. Це дасть можливість запобігти зловживанням з боку чиновників при їх наданні.

Спираючись на статистичні дані про те, що більшість із зазначених підприємств є малими, термін їх виробничого циклу вимірюється кількома міся­цями, коефіцієнт оборотності оборотних коштів достатньо значний, а термін розширення пільг для них не повинен перевищувати 2 – 3 років.

Забезпечені споживчим попитом підприємства харчової, легкої і фарма­ко­ло­гічної промисловості та сфери послуг становитимуть другу хвилю попиту — промислового, який сформує портфелі замовлень промислових підприємств машинобудування. Таким чином, зазначені підприємства з виробництва предме­тів вжитку стануть інвесторами підприємств, що виробляють засоби виробництва.

Щодо таких підприємств, то органи управління повинні більше уваги приділяти наданню консалтингових послуг, а саме, маркетингових. Одночасно і самі промислові підприємства перш за все будуть шукати інвесторів, задо­воль­няючи ринковий попит на оновлення засобів виробництва. Аналіз попиту, самостійні маркетингові дослідження — головна ланка процесу промислового інвестування.

Органи державного управління мають сприяти консолідації зусиль підпри­ємств з виробництва товарів повсякденного вжитку та послуг і промислових підприємств машинобудування, створюючи технологічно замкнені виробничі комплекси самостійних суб’єктів підприємництва, які поєднані кооперованими та інформаційними зв’язками, а головне — однорідним попитом.

Перевагами таких комплексів є однаковий вид власності (акціонерної — ТОВ або ВАТ), але якщо види власності різні або вступають у суперечність, то органи управління повинні взяти на себе координаційні функції з управління окремими замовленнями, виробництва певних видів продукції, особливо комплі­ментарної. Все це дозволить здійснювати централізоване та направлене стиму­лювання попиту. Головними особливостями таких технологічно замкнутих комп­лексів повинні стати, по-перше, повна господарська самостійність підприємств; по-друге, об’єднання не всіх підрозділів та інвестиційних ресурсів підприємств, а тільки тих, які задовольняють попит певного виду споріднених споживачів.

Оскільки в Харківському регіоні значну частину підприємств складають промислові, а саме — машинобудівні, аналіз попиту необхідно почати з них.

Споживачі мають два види попиту: забезпечений та незабезпечений фінан­совими ресурсами. Незабезпечений попит органи управління і місцевого самоврядування мають підтримати і наповнити грошовим еквівалентом. Досягти цього можна за рахунок створення центрів колективного використання про­мис­лової продукції, тобто засобів виробництва (прикладом цієї пропозиції в сільгосп­­машинобудуванні є машинно-тракторні станції, засновані на колективній власності).

Пильну увагу в організації роботи центрів необхідно приділяти складанню випереджальних графіків використання продукції на контрактній основі. Стиму­лювати попит на промислову продукцію можна також за рахунок створення мережі центрів післяпродажного обслуговування, тобто фірмового ремонту.

Забезпечення підприємств промисловості інвестиційними ресурсами необ­хід­но здійснювати з додержанням головного правила ринкового господарю­вання — наявності постійного попиту на продукцію.