Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни "Основи охорони праці", страница 26

Пневмоконіоз зазвичай розвивається повільно і може виявляти себе через кілька років навіть після припинення роботи в запиленої понад норму атмосфері. При захворюванні пневмоконіозом з'являється кашель, біль у груди, задишка, слабість і пітливість, а також втрата апетиту. Час розвитку пневмоконіозу і вага захворювання залежать від безлічі факторів, найважливішими з яких є: хіміко-мінералогічний склад пилу, його дисперсність, зарядженість часток, ступінь запиленості повітря, стаж роботи в запиляній атмосфері, індивідуальні якості організму.

З усіх різновидів пневмоконіоза найбільш розповсюдженим і важким є силікоз.

При розвитку силікозу порушується загальна функціональна діяльність організму й у результаті втрати захисних властивостей плину силікозу нерідко супроводжується ускладненнями туберкульозу, тоді хвороба приймає форму силіко−туберкульозу.

Фіброзний процес, що відбувається в легенях при силікозі, є необоротним і тому лікувати силікоз не можливо. Призупинити цей процес можна тільки шляхом видалення людини із силікозоопасної атмосфери.

Захворювання силікозом за відсутності захисних і профілактичних заходів можливі в багатьох галузях промисловості: металургій, керамічній, скляній, виробництві будматеріалів, гірській та ін. У радіотехнічній, електричній і електронній промисловості джерелом захворювання силікозом є пил вакуумної кераміки, жужільний пил, керамічний пил при виготовленні ізоляторів, вакуумного скла, пил абразивів тощо.

Захист від шкідливих речовин здійснюється заходами, які у ряді випадків слід застосовувати комплексно. Основні з них:

• автоматизація і механізація процесів, що супроводжуються виділенням шкідливостей; удосконалювання технологічних процесів та їхня раціоналізація (заміна шкідливих речовин нешкідливими);

• удосконалювання конструкцій устаткування, при яких виключаються або різко зменшуються шкідливі виділення в навколишнє середовище, що можливо, наприклад, при герметизації;

• застосування газопилевловлюючого устаткування.

Захист від шкідливих газо−, паро−, і пиловиділень передбачає пристрій місцевою витяжкою вентиляції для відсмоктування отруйних речовин безпосередньо від місць їхнього утворення. Місцеві відсмоктувачі необхідно за можливості усувати конструктивно вбудованим і зблокованими з устаткуванням так, що агрегат не можна пустити в хід при виключеному відсмоктувачі.

Особливі вимоги, пропоновані також до пристрою приміщень, у яких проводяться роботи зі шкідливими і речовинами, що порошать. Так, підлоги, стіни, стелі мають бути гладкими, що легко миються. У цехах з великим виділенням пилу роблять регулярне мокре або вакуумне збирання.

Конструкція виробничих будинків, кількість поверхів і їхня площа обумовлюється технологічним процесом, категорією вибухонебезпечністю, наявністю шкідливих і небезпечних факторів.

Висота приміщень має бути не менше 3,2 м. Об’єм і площа виробничих приміщень визначається з умов вимог ДНАОП 003.−3.01−71 Стандартні норми проектування   промислових   підприємств   СН245−71   і   повинні   бути   не менше 15 м³ і 4,5м на кожного робітника відповідно.

На підприємствах з підвищеною запиленістю або з застосування технологічних процесів, що виділяють токсичні пари і гази, передбачають допоміжні будинки і приміщення: санітарно-побутові, суспільного харчування, охорони здоров'я, культурно-масові і т.ін.

З метою профілактики захворювань, пов'язаних з виділенням пилу, або шкідливих парів і газів, на підприємстві передбачаються такі заходи:

1) допуск до роботи осіб не молодше 18 років;

2) тривалість робочого дня не більшt 6 годин;

3) додаткова відпустка в 24 робочих дня (бажано представляти двічі на рік) ;

4) безкоштовне санітарно-курортне лікування;

5) медичний огляд при прийомі на роботу і періодичний медогляд;

6) нормування гранично припустимої концентрації пилу в робочій зоні виробничих приміщень (ВП).